В ніч на 26 квітня 1986 року в Україні сталася найбільша катастрофа в історії світової ядерної енергетики. Про вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС керівництво електростанції та радянська влада мовчали до 28 квітня. За цей час непроінформоване населення не чинило жодних дій, аби хоч якось уберегти себе від радіоактивного випромінювання.

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, головою якої було призначено заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Євдокимовича Щербину. Для координації робіт були також створені республіканські комісії в Білоруській, Українській РСР і в РРФСР, різні відомчі комісії і штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати «ліквідаторами» (слід зазначити, що певна частина, досить велика, військових-призовників не змогла отримати цей статус через «втрату» документів про місце служби). Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986—87 роках, в них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік.

Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10 % померло і 165 000 стало інвалідами.

Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії — вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов'язаних з дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.

У ліквідації наслідків трагедії брали участь близько 1000 ніжинців, а під час робіт на Чорнобильській АЕС загинуло близько 400 ніжинців. На даний час у місті проживає майже 7 тисяч жертв та ліквідаторів катастрофи.

Сьогодні, через 31 рік після трагедії, ніжинці покладали квіти до пам’ятнику «Дзвони Чорнобиля»  вшановуючи пам’ять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. До вшанування долучилися міські депутати, члени виконкому та міський голова.

«Масштаби цієї трагедії могли бути значно більшими, якби не мужність і самопожертва героїв-ліквідаторів. Не маючи часу на роздуми, не думаючи про нагороди, відзнаки, пільги, ризикуючи власним здоров’ям і життям, сотні тисяч пожежників, військових, інженерів, лікарів самовіддано виконували свій службовий та громадянський обов’язок, рятували людство від страшної катастрофи. Серед них були і наші городяни. Низький уклін вам за мужність, за героїзм, за силу духу!» — в честь роковин Чорнобильської трагедії написав у своєму блозі міський голова Анатолій Лінник та секретар міської ради Валерій Салогуб.

Фото: Ольга Рогачова