Під час активних бойових дій кожний з нас працював і наразі продовжує працювати на своєму фронті задля наближення Перемоги.  Ми нескінченно вдячні нашим захисникам, медпрацівникам, комунальникам, рятувальникам, поліцейським, волонтерам і багатьом іншим.

Ще один фронт тримали працівники харчоблоку Ніжинської міської лікарні, які забезпечували якісним харчуванням військовослужбовців, медпрацівників і хворих пацієнтів.

Про це журналіст Nizhyn Post поспілкувалася з директором комунального торгівельно-виробничого підприємства «Школяр» Ларисою Олексіївною Чернишевою.

– До початку повномасштабного вторгнення ми займалися організацією харчування дітей у школах, надавали аналогічні послуги КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» і Ніжинському пологовому будинку.

Коли зранку 24 лютого пролунала тривога, і діти не пішли до школи, стало зрозуміло: ми не годуватимемо школярів. Напевно, як і переважну більшість українців, нас охопив розпач.

Спочатку ми засмутилися, що  у нас залишився місячний запас сировини. От що з ним тепер робити?! Але згодом усвідомили, що це добре. Завдяки запасам ми протягом місяця відчували себе доволі впевнено.  

Особливо страшно було у перші дні повномасштабного вторгнення: постійно лунали сирени, було чути вибухи. Я намагалася заспокоїти працівниць харчоблоку, який функціонував на території міської лікарні, хоч якось підняти бойовий дух.

Щодня, о п’ятій годині ранку, наш колектив у повному складі заступав у зміну. Два місяці робочий день тривав до 14 годин, при тому, що дівчатам важко було діставатися додому – громадський транспорт не курсував.

«Нашим захисникам набагато важче, ніж нам з вами. У них – свій фронт, у нас з вами – свій. І ми не маємо права його покинути, – казала я дівчатам. –  Нагодувати лікарів і бійців якісно – це і є наш внесок у Перемогу».

Вже на другий день вторгнення росіян до міської лікарні почали поступати поранені бійці. Лікарі несли варту цілодобово. Навантаження було величезним. Місцева влада Ніжина на чолі з Олександром Кодолою прийняла рішення годувати медперсонал міської лікарні та пологового будинку на місцях, тричі на день.

Разом із завідуючою виробництвом, кухарем 5 розряду Ольгою Лаврінець ми щоранку складали меню. Хотілося, щоб воно було водночас і калорійним, і різноманітним, а страви – смакували. До меню входили борщ український з квасолею, всілякі супи, овочеві салати, салати з морської капусти, корейської моркви, різноманітні м’ясні та рибні страви, сирні запіканки з бананами,  йогуртове желе. Серед гарнірів – кускус, гречка, картопля.  Відповідно, збільшилася вартість харчування.

Пізніше я спілкувалася з пораненими бійцями. Вони висловлювали задоволення харчуванням, швидко йшли на поправку. Дякували нам і медпрацівники. Це було найвищою похвалою для нашого колективу.

На прикладі допомоги нашому підприємству ми побачили, як біда згуртувала ніжинців різних рівнів. Так, суттєву гуманітарну допомогу у вигляді круп і консервації надала місцева влада. Молоко отримували від фермера Дмитра Свистільника з Красносільського. Крутівська громада забезпечила салом і медом, Ніжинський консервний завод – замороженими овочами, салатами високого ступеню готовності.  ТОВ «НіжинХліб» (директор В’ячеслав Дегтяренко) щодня доставляло свіжий хліб і батони.

Суттєву підтримку надавали волонтери, УПЦ, небайдужі ніжинці.

Особливо розчулила історія про інваліда, який привіз заморожені ягоди і фрукти. Ми кажемо чоловікові, що він сам потребує вітамінів, що продуктів вдосталь. Але він наполягав. Чоловік був гордий тим, що хоч якось допоміг нашим захисникам.

Низький уклін всім за добрі серця, за щиросерду підтримку! Самі ми б не впоралися.

Під час бесіди журналіста з Л. Чернишевою їй зателефонувала заступник Ніжинського міського голови Ірина Грозенко і повідомила, що за сприяння голови Представництва ЮНІСЕФ Мурата Шахіна та Наталії Сафронової до Ніжинського територіального центру надійшов вантаж з гуманітарною допомогою. У вантажі є також ємності для води – на випадок перебоїв. Чотири баки – один на тисячу літрів і три по триста літрів – нададуть харчоблоку, їх ось-ось доставлять до місця призначення.

Лариса Олексіївна подякувала заступнику міського голови І. Грозенко, а для журналіста зауважила: «І під час бойових дій, і вже по їх завершенню Ірина Вікторівна завжди переймалася нашими проблемами, доносила їх до очільника міста Олександра Кодоли, і спільними зусиллями ми вирішували нагальні питання. Волонтери також продовжують допомагати підприємству.

Сьогодні колектив харчоблоку працює у звичному режимі – готує смачні обіди для пацієнтів міської лікарні і пологового будинку. Робота кипить.  

Хочу висловити слова вдячності своєму колективу: кухарям Ірині Протопоповій, Тетяні Саченко, Світлані Похил, помічникам кухарів Олені Майко, Наталії Бичок, Надії Лободі, Наталії Кротенко, обліковцю Валентині Фігурі. Ці жіночки гідні будь-якої похвали. Разом ми пройшли випробування, яке несподівано підготувало нам життя.

Автор: журналіст Nizhyn Post Валентина Савчук

Фото автора