Приблизно два тижні тому на території Георгіївського храму в Ніжині розпочалося своєрідне «Велике будівництво». Ні, це будівництво не має нічого спільного з Програмою Президента України, згідно з якою в країні будуються та реконструюються значущі соціальні об’єкти, але воно не менш значуще для громади окремого міста – Ніжина.

«Протягом п’ятнадцяти років храм знаходився в аварійному стані. За час існування змінилося п’ять настоятелів. Зрозуміло, чому люди не хотіли його відвідувати, – розповідає настоятель ієрей Олександр Гладиш. – Моє завдання – зробити велику користь громаді Ніжина і відбудувати храм, який, я вірю, почнуть відвідувати ще більше людей, в ньому відродяться таїнства хрещення та вінчання. Вважаю добрим знаком, що на гербі Ніжина є образ Георгія Побідоносця. Наскільки мені відомо, в кабінеті Ніжинського міського голови Олександра Кодоли висить ікона з ліком цього святого.  Це також добрий знак».

Близько року тому з благословення Високопреосвященнішого Митрополита Ніжинського і Прилуцького Климента О. Гладиша перевели з Борзнянського району до Ніжина – настоятелем Георгіївського храму.

Родом о. Олександр з м. Бахмача. Його батьки – зі Львівської області. Його дідусь, батько та інші близькі родичі – священнослужителі. Отець Олександр має дипломи про закінчення Ніжинського медучилища, Полтавської духовної семінарії. Одружився в Ніжині. Жінка працює в медичному училищі. Синочку вже чотири рочки.

«У глибині душі я вважаю себе ніжинцем: тут живу я та моя родина. І мені не однаково, чи розвиватиметься місто, чи ні. Я – сучасна людина, стежу за подіями в країні, в місті. Ознайомлений з багатьма проектами, які пропонує місцева влада, зокрема, міський голова Олександр Кодола. Голосую за них, як і всі порядні ніжинці. Особливо радію, коли в Ніжині щось будують або відкривають. Зокрема, дитячі та спортивні майданчики, адже у мене підростає дитина. От і сам вирішив взятися за будівництво», – пояснює о. Олександр.

Священнослужитель залюбки проводить екскурсію для журналіста «УН».

В нижній частині храму, де наразі проводяться богослужіння, прохолодно, охайно та затишно. Краса неймовірна! Є навіть кімната для дітлахів.  

«Оскільки будівля знаходиться під певним ухилом, сюди завжди стікала вода, і було сиро. Довелося докласти чимало зусиль, щоб позбавитися плісняви. Нижню частину виклали гарною плиткою. Абсолютно все робили своїми силами», – розповідає священнослужитель.

Два тижні тому до Ніжина прибула бригада будівельників з Тернопільщини – всього троє хлопців з бригадиром. Журналіст «УН» особисто спостерігає за тим, як відбудовується храм: люди працюють весь світовий день, прибудови помітно «підростають», ведуться роботи на даху. Вже доставлено вісім золочених куполів – це також робота найманих будівельників. Незабаром прибуде останній – дев’ятий. Він буде не зовсім звичайним – подвійним. Куполи поки що стоять на землі – чекають свого часу. Сяють на сонці, мов справжнє золото. Від такої краси аж дух захоплює!

На запитання журналіста: «А з чого ви їх виробляєте? Де берете матеріал? Скільки часу потрібно на виготовлення одного куполу?» відповідають: «Виготовляємо зі спеціальної бляшанки, яку закуповуємо в Чернігові. На виготовлення одного куполу необхідно приблизно тиждень-півтора».

Виявляється, ця бригада має значний досвід в побудові саме церков. Остання їхня робота – в Запоріжській області. Вони зводили храми навіть в Хорватії.  

Про строки реконструкції Георгіївського храму в Ніжині відповісти не можуть – занадто великий обсяг робіт. Пару місяців знадобиться, це точно. Крім храму, хочуть ще збудувати котельню, трапезну.

«Мрію проводити на території храму трапези для діточок з бідних родин, для багатодітних сімей, для інших нужденних», – підкреслює о. Олександр.

«Коли встановлюватимемо куполи, обов’язково запросимо багато гостей – це буде значуща подія не тільки для нас, а й для всієї релігійної спільноти Чернігівської області, для ніжинської громади», – зауважив о. Олександр.

Кошти, а вони чималі, на відбудову Георгіївського храму настоятель О. Гладиш шукає сам. Каже, допомагають інвестори та добрі люди. Наразі прихожани за свій рахунок годують бригаду будівельників.

«Ми ні в кого нічого не просимо. Ми лише хочемо, аби нам не заважали довести справу до кінця, і вже тоді ніжинці самі вирішуватимуть, чи відвідуватимуть наш храм чи ні. Вважаю, що з Божою ласкою та допомогою у нас все вийде», – впевнений о. Олександр.

Автор: журналіст сайту «УН» Валентина Савчук  

Фото автора