Українські віряни і священики поступово переходять до новоствореної Православної церкви України (ПЦУ). Від 6 січня, коли Вселенський патріарх Варфоломій надав новоствореній ПЦУ томос про автокефалію, десятки релігійних громад українських міст і сіл заявили про свій перехід з підконтрольної Москві УПЦ (МП) до нової, визнаної Константинополем, української церкви. Експерти, політики та церковні діячі, яких опитало Радіо Свобода, радять робити це мирно, поетапно і уникати фатальних помилок.

Українська релігійна громада (об’єднання людей одного віросповідання або його течії в місті, селі чи районі) – сама вільно вирішує, до якого духовного центру вона належить. І має повне право змінити своє підпорядкування – це право захищене у статті 8 закону «Про свободу совісті та релігійні організації».

Після того, як Синод Вселенського патріархату скасував право Москви призначати Київського митрополита, нагадавши, що Україна є його канонічною територію, а згодом і затвердив томос про автокефалію для новоствореної Православної церкви України, низка українських релігійних громад та місцевих священиків серйозно замислилася про приєднання до канонічної (визнаною Вселенським патріархатом) української церкви. Близько 40 громад вже оголосили про свій перехід до ПЦУ, ще низка – у процесі переходу, свідчить інтерактивна мапа, яку наповнює Релігійно-інформаційна служба України.

Громади змінювали своє підпорядкування і до томосу: цей процес активізувався після Революції гідності. Однак у кількох випадках більшість вірян і священик займали протилежні позиції, а релігійна громада після переходу до іншої церкви втрачала доступ до храму та іншого свого майна.

Які кроки має зробити громада, яка хоче перейти до іншої церкви (зокрема, до ПЦУ), і при цьому мінімізувати ризики?

Щоб сформулювати покроковий «план дій», Радіо Свобода опитало експертів, політиків та церковних діячів.

1. Ініціативна група. Діалог зі священиком

Все починається з ініціативи найактивніших членів релігійної громади. Вони мають координувати подальші дії, причому найкраще, коли й священик місцевого храму – на їхньому боці.

Таку думку висловив Радіо Свобода священик ПЦУ Іван Сидор, клірик Трапезного храму Софії Київської (інша назва – «Тепла Софія»), який також тимчасово виконує обов’язки речника митрополита Київського і всієї України Єпіфанія.

«Може бути момент, що громада – за, а священик – проти: бо в нього в голові – «русский мир». Але він має послухати вірян, тому що майно і храм належать не священикові, а громаді.» священик Іван Сидор

«Найперше – це бажання громади, тобто жителів села, міста, що ходять до церкви. Було б добре, щоб було і бажання священика. В такому разі ніяких проблем не буде! Але може бути момент, що громада – за, а священик – проти: бо в нього в голові – «русский мир», він прагне бути частиною російського православ’я. Але якщо громада – за перехід, він має послухати вірян, тому що має розуміти: майно і храм належать не священикові, а громаді».

Приєднання громади до ПЦУ можливе, навіть, якщо священик проти, наголошує отець Іван Сидор. За його словами, в такому разі має відбуватися діалог між священиком і людьми, йому має вистачити мудрості піти з цієї громади. Їй дасть іншого священика та церква, до якої прагнуть долучитися віряни.

2. Інформаційна кампанія

Ініціативна група релігійної громади має обійти її членів, опитати їх, та викласти свою позицію щодо переходу до нової Православної церкви України. Можливо, на цьому етапі варто запросити лектора – фахівця, представника церкви, який розповість про історію та сучасність релігійного життя в Україні, який відповість на всі запитання вірян.

Запрошувати лектора, зокрема, радить автор брошури щодо переходу релігійних громад «Право віруючих на зміну підлеглості», заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк.

В умовах потужної інформаційної кампанії УПЦ (МП) проти переходу парафій до ПЦУ, ініціативна група фактично займатиметься контрпропагандою, спростуванням фейків та інформаційною безпекою громади.

3. Підготовка зборів релігійної громади. Юридична підтримка

Ініціативна група має скласти або уточнити список членів релігійної громади. Адже йдеться не про всіх мешканців села, міста чи району. Якісь люди виявляться атеїстами, якісь – представниками інших течій християнства або взагалі інших релігій. Закон передбачає збори саме конкретної релігійної громади – вірян, що відвідують конкретний храм. Щоб провести збори, ініціатори мають зібрати підписи більшості вірян, наголошує релігієзнавець, заступник голови комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Віктор Єленський.

Джерело: radiosvoboda