На залізничному вокзалі 70-тисячного Ніжина на Чернігівщині зустрічає приїжджих зграя собак. Зазирають в очі, обнюхують сумки. Один — гавкає на велосипедиста, хоче вкусити за ноги. Підхоплюються ще зо п'ятеро. Поки люди не розганяють цей собачий балаган.

Ніжин, як і багато інших українських міст, заручник бродячих псів. Вони тут на вокзалі, центральній площі, біля ринку, у мікрорайонах. Як упоратися місту із цим явищем, вирішують не один рік. Навіть у ТОП проблем Ніжина місцеві відносять собак і дороги.

Стерилізує бродячих тварин одна клініка

У місті, як повідомили на одному з засідань виконкому Ніжинської міської ради, нараховується до 3 тис. бродячих псів. Ще є нічийні коти. Виходить — на 20 жителів міста припадає одна бездомна тварина.

«Раніше безхатніх собак та котів відстрілювали, – каже місцева Катерина. – Це був щорічний захід. Розвішували оголошення, що буде відстріл. Видовище, звісно, жахливе, але була така радянська практика. Стріляли всіх собак підряд. Ніхто не розбирався є на псові ошийник, чи ні».

2006 року ухвалили закон «Про захист тварин від жорстокого поводження». І такі методи боротьби з популяцією безпритульних тварин заборонили. Пропонують більш гуманні — приміром, стерилізація.

Її проводять щорічно. Про це свідчать і звіти чиновників, і собаки з жовтими кліпсами у вухах. Масштаби невеликі, бо коштує дорого. Операція та реабілітація однієї особини обходиться бюджету майже у 2 тис. грн.

Стерилізує бродячих тварин одна клініка — має необхідні умови, в тому числі й для післяопераційного розміщення, що триває до 10 днів. Стерилізованого чотирилапого повертають туди, де спіймали. Торік за міською програмою стерилізували 103 безпритульні тварини. Цьогоріч – 60. Проведення операцій залежить від надходження коштів.

"Містяни звертаються за антирабічною допомогою (від укусів собак. – Gazeta.ua) чи не щотижня, – кажуть у Ніжинській центральній міській лікарні. – Неглибокі рани обробляємо. Якщо більше як три сантиметри — зашиваємо. Робимо щеплення від сказу. У серпні за тиждень бродячі пси покусали сімох городян. Постраждалі кажуть, не провокували тварин на агресію.

Два роки тому на 23-річну Марину Волинець бродячі собаки напали неподалік її будинку.

«Вигулювала пуделя Ніка, – згадує. – Вибіг собака, почав гавкати, до нього підбігло ще двоє. Один — схопив мого собаку і почав шматувати. Намагалася відігнати – вкусили мене за ногу. Ніка так порвали, що він помер. Мені ж довелося їхати серед ночі робити щеплення. Та навіть після того, що сталося, я проти нелюдського ставлення до собак. Проблема у тому, що дворових люди пригодовують, а ті потім вони захищають свою територію. Так ланцюжок замикається».


Жовта кліпса на вусі собаки свідчить, що він стерилізований

Подібних історій по Ніжину багато. Сплеск уваги до собачої проблеми стається щоразу, як вони на когось нападуть. Або коли хтось намагається вирішити їх самотужки: навесні на міському ринку невідомі потруїли неагресивних і стерилізованих собак. Тож два табори – захисників і противників безхатніх тварин — у постійному протиборстві.

Консенсус у цьому питанні намагаються знайти волонтери. Гуртуються у Facebook-спільноті «Допомога тваринам міста Ніжина». Завдяки їхній роботі сотні собак та котів з вулиці знайшли господарів.

«Централізованої системи допомоги та контролю за безпритульними тваринами в Україні немає, – каже активістка Алла Березан. – У нашому місті працює кілька ініціативних груп, які намагаються тримати на контролі цю проблему. Багато наших активістів вже давно не волонтери, бо дають вуличним тваринам значно більше, ніж волонтер у класичному розумінні. За власний кошт лікуємо, перетримуємо, стерилізуємо, адже операцій оплачених бюджетними коштами не вистачає.

Проте поки не буде законодавчо оформлено відповідальності за викинутих тварин, обов'язкової стерилізації домашніх, ліцензування порід, просвітницької кампанії — все повторюватиметься.

Одні лікуватимуть, годуватимуть, інші — труїтимуть цих же собак, треті викидатимуть. Бо безхатні тварини не впали з неба, їх колись хтось викинув на вулицю. У мікрорайон Гуньки, що примикає до лісу, вже стежку протоптали – везуть тварин і безсовісно лишають».На думку ніжинських зоозахисників, створення притулку теж не змінить кардинально ситуацію. Він швидко наповниться і закриється. Тільки на плечі міста ляже ще й ця тюрма для тварин.

Джек прибився взимку. Прийшов і ліг на порозі


Джек живе при пожежній частині, охороняє територію

"Притулок треба створювати як центр перетримки та реабілітації. Зареєструвати тварин. Затвердити на рівні закону відповідальність за викинутих собак і котів. Бо у нас це злочином не вважається, – міркує активістка Світлана Насібова. – Тільки так можна побачити, що чотирилапого безхатьків на вулицях меншає. Інакше – це боротьба з вітряками.

Джек, схожий на скелет, прибився кілька років тому взимку до ніжинської активістки. Прийшов і ліг на порозі. Його виходили і знайшли хазяїна у селі Велика Дорога, Ніжинського району. Через два тижні звідти подзвонили і попросили забрати — Джек поїв курей. Потім віддали в добрі руки ще раз. Але Джек утік і вернувся до дому волонтерки.Вона розповіла незвичну історію собаки на роботі. Колега, почувши деталі, зізнався: це його пес. Джек жив у матері цього чоловіка, теж поїв курей. Коли жінка потрапила з інфарктом до лікарні, пес опинився на вулиці.

Волонтери знову знайшли Джеку господаря. Та йому не пощастило й цього разу. За собакою ніхто не доглядав. Волонтери приїхали провідати пса і побачили, що той схуд, трусився на морозі, вода у каструлі замерзла.

Тепер тривалий час Джек живе при пожежній частині, охороняє територію.


Лисичка живе в центрі Ніжина. Часто чекає біля фастфуду, коли хтось кине їй їжу


Ще одна ніжинська зірка з числа чортирилапих безхатьків — Лисичка. Мешкає в центрі Ніжина. Влітку відлежується у клумбах на центральній площі. Чекає вечора, коли на площі Франка біля фастфуду зберуться компанії та щось їй підкинуть поїсти. Поміж молоді промишляють і десятки інших собак-безхатьків.

Коли в університеті розпочинається навчальний рік, пси теж переміщаються туди. Приїхали студенти — значить не пропадуть. Черга з чотирилапих прохачів виляє хвостами біля студентського кафе. Так, диви, й ще одну зиму переживуть.

Матеріал опублікований в рамках реалізації україно-німецького проекту «Геть стіну. Будуємо мости порозуміння в розділеному суспільстві» — навчання для молодих людей, які цікавляться журналістикою, але не є професіоналами у цій царині.

Тексти учасників програми розміщені також у виданнях регіональних партнерів — Газета «Лица» (Дніпро), Газета «Николаевские новости» (Миколаїв), Газета по-українськи, Gazeta.ua (Київ), сайт ZAXID.NET (Львів), Ужгородський прес-клуб.

Проект організувала Міжнародна мережа журналістів та медіаініціатив з ЄС та Східної Європи n-ost (Берлін) при фінансуванні Міністерства закордонних справ Федеративної республіки Німеччини.

Михайло Ломоносов GAZETA.UA