Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так.

Ні це не недолугий жарт чи стьоб, це слова... голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народного депутата від партії «Слуга народу», Галини Третьякової, яка розповіла журналістам АрміяInform про «інноваційний підхід у реформуванні системи соціального захисту учасників бойових дій».

Що передусім треба змінити у системі соціального захисту українських військових?

— Ми за аудит держави в цілому, зокрема пільг та соціальних виплат, які нині надають військовослужбовцям. Слід передивитися і перелік пільговиків. Якщо це був контракт, і людина свідомо йшла на отримання високого грошового забезпечення, продавала свою найману силу для того, щоб захищати країну, – це був його вибір і тільки так. Європейська практика обережно використовує пільговий механізм тоді, як ми призначаємо пожиттєве утримання і реальних пільговиків, і так званих. Маю на увазі тих, хто перебував на війні два-три дні й навіть не був «на нулі», проте теж має статус УБД і вимагає відповідного соцзахисту на рівні з тим, хто воював.

Купа пільг, розпорошених по законодавству, це зовсім не гарантії. Маємо відмовитися від радянських підходів, коли блага розписували на папері й не надавали де-факто у повному обсязі. Роздаючи пільги без обмежень, ми збираємо і тиснемо податками на тих, хто нині працює. Тим самим стримуємо економічний розвиток держави. Ще Маргарет Тетчер казала: «Немає жодних державних грошей, є гроші платників податків». Інтереси суспільства щодо економічного розвитку мають переважати. Ми не хочемо жити весь час в епосі тотальної бідності і не зростати.

Яке грошове забезпечення має отримувати військовик, на вашу думку, щоб почуватися соціально захищеним без допомоги держави?

— Тисяча гривень на день – це нормальне грошове забезпечення контрактника в наших реаліях. З точки зору споживчої корзини, тридцять тисяч гривень на місяць, для нас – це близько двох тисяч доларів у паритеті купівельної спроможності за кордоном.

Коштів небагато в країні й ми маємо ранжувати пільговиків. Зрозумійте, ми не захистимо всіх. Людина свідомо йде на військову службу не для того,наприклад, щоб отримати житло. Маємо змінити конструкт. Те, що є нині,— радянське, яке треба змінити на європейське цивілізоване. Повторюю: захищати слід тільки тих, хто щось утратив на війні.

Знаю купу людей, зокрема з добробатів, які не отримали «корочки» УБД. І вони не вимагають від держави землю, житло. Вони просто захищали Батьківщину і все. А ось до того, хто весь час вимагає від публічних фінансів якихось пільг, є питання: він узагалі хоче, щоб у нас у бюджеті з’явилися кошти, за рахунок яких ми мали б, наприклад, достойну систему охорони здоров’я? Ми почали витрачати на освіту своїх дітей, починаючи з минулого року, більше, ніж європейська практика. Це означає вектор у майбутнє. Має бути потенціал, щоб діти навчалися тут і не їхали з країни. Тому не можна весь час роздавати гроші. Просто немає такого ресурсу. Треба концентрувати ресурси на тих, кому вони найбільш необхідні, а не роздавати всім по прожитковому мінімуму, нічого не гарантуючи. Найобразливіше, що роздаємо, зокрема і тим, хто права на те не має, а «корочки» отримав. Оце варто змінювати.

Зрозумійте, це просто несправедливо і викликає у суспільстві не просто негатив, а ненависть до тих, хто використовує публічні кошти в такий спосіб, а люди такого права політикам не надавали. Маємо змінити бюджет проїдання, який на дві третини, якщо не на три чверті, складається із соціальних виплат. Це ми отримали у спадщину з радянщини. Це треба змінити. Як то зробити, за два тижні або до кінця року, як від нас вимагають засоби масової інформації, є актуальним питанням.