За сприяння депутатського корпусу Ніжинської міської ради у відділ “Природа Приостер’я” НКМ імені Івана Спаського було придбано ряд таксидермічних скульптур. Одна із них – бобер річковий, або звичайний.

Який же бобер у природі? Довжина бобра приблизно 100 см. Вага до 30 кг. Самки трішки більші за самців. Хутро від світло-каштанового до чорного кольору. Задні лапи мають перетинки між пальцями. Хвіст у бобра довжиною до 35 см, ширина його-12 см. Він голий – покритий лусочками і щитинками. Пружний, міцний, особливо при його основі і “багатоцільовий”: руль, весло, опора на суші і сигнальний прилад. Плескаючи хвостом по поверхні води, подає сигнал своїм родичам про небезпеку. Опис буде далеко не повним, якщо не згадати зуби бобра – чотири загнуті різці яскраво-оранжевого кольору. Вони зточуються і ростуть все життя, як і у всіх гризунів, до родини яких відноситься бобер.
Живуть бобри біля річок з повільною течією води, по берегах озер. Бобер гарний плавець і вправний пірнальщик. Під водою може бути більше 5 хвилин, пропливаючи за цей час 600-700 метрів. На суші неповороткий, повільний. Живуть бобри сім’єю, яка складається з батьків, приплоду минулого і поточних років. Молодь живе з батьками до 2 років. На 3-4 рік життя утворює свої сім’ї. Один раз в рік самочка народжує 1-5 дитинчат. Новонароджені відразу симпатичні – у пухнастих м’яких шубках і з відкритими очима. Перші 2 дні вони призвичаюються до життя, а на 3-й день уже плавають. У 3-х недільному віці бобренята вже гризуть деревину. Материнським молоком харчуються 2 місяці.


Дорослі бобри харчуються корою, листям, молодими пагонами дерев, трав’янистими рослинами.
Бобри особливі будівельники. Вони роблять “хатки” – досить велику будівлю з гілок. Зверху гілки зложені хаотично, а з середини утворюють масивні стіни. Проміжки між гілками бобри замазують мулом чи глиною. У “хатці” буває 2 виходи, які ведуть прямо під воду. Всередині хаток навіть узимку підтримується плюсова температура, що дозволяє бобрам пірнати з хатки під лід, наприклад, по запаси деревного корму. Там де є небезпека падіння рівня води нижче входів у боброві нори, тварини будують греблі. Для будівництва використовують дерева, хмиз, гілки і скріплюються, як і хатки, глиною та мулом.
Бобри активні у вечірньо-нічні часи, а вдень трудівники-лісоруби на відпочинку. Кожну ніч цілу осінь тварини заготовляють корм на зиму. Повний запас корму сім’ї досягає до 25-30 м3 гілок, стовбурів, кореневищ.
Живуть бобри у природі 15-20 років, а наш “друже бобер” нехай живе дуже довго у експозиційному просторі відділу “Природа Приостер’я” НКМ імені Івана Спаського. Щира вдячність за таке неймовірне поповнення експозиції! Запрошуємо на гостину!

Завідуюча відділом «Природа Приостер’я» НКМ імені Івана Спаського Л.І.Тарасенко

Ніжинський краєзнавчий музей
ім. Івана Спаського