Популярність прийшла за один день. Так можна сказати про чернігівського екскурсовода Ервіна Мідена. Відео з фрагментами його екскурсії облетіло Інтернет і вже набрало понад мільйон переглядів. Тепер хлопця запрошують на ефіри центральних телеканалів. Утім, на екранах телеканалів Ервін Міден почав з’являтися ще з 5 років, до речі, саме знімальна група і наштовхнула хлопчика на те, аби надалі екскурсії стали невід’ємною складовою його життя. 

Тож журналісти ЧЕline теж скористалися нагодою та поспілкувалися із зірковим екскурсоводом міста. Далі ви дізнаєтеся, чому в нашого героя таке незвичне ім’я, як він ставиться до своєї неочікуваної популярності та чим займається у вільний час. 

 -  Популярність прийшла неочікувано? 

— Так, абсолютно. Було не до того. Зараз доводиться якось розбиратися з цим. 

— Ервін Міден – це ваш псевдонім? 

— Ні, це справжні ім’я та прізвище. Батько – німець, мати – українка. Назвали мене на честь німецького дідуся. І ось тепер ім’я додатково вирізняє мене з-поміж інших екскурсоводів. Мій рідний регіон – це Седнів. Чернігівщина – це моя друга маленька Батьківщина. Мої німецькі родичі живуть на землі Рейнланд-Пфальц (на кордоні між Бельгією та Францією). Я туди їжджу, навідую родичів і допомагаю батькові, він у мене фермер. Але в Україні почуваюся більш вільно та комфортно.

— Чи часто їздите до Німеччини? 

— Нечасто, у мене не так багато вільного часу. Переважно я приїжджаю до родичів влітку, коли треба допомогти батьку зі збором урожаю, і ще на німецьке Різдво. Мій батько – цікава особистість. Він у своєму регіоні один із провідних йогів, а ще просто звичайна добра людина, фермер, який займається землею. Моя німецька родина дуже велика, вона дружня і мені допомагає в усьому. До речі, у мого батька є мрія, аби я здобув другу вищу освіту саме в Німеччині. Розкажіть про свою українську сім’ю? Я вже майже рік одружений із чудовою, красивою Анютою. До цього зустрічалися приблизно 5 років. Вона моя перша помічниця, моя підтримка в усьому, я дуже радий, що вона тримається до останнього, коли стільки багато проблем приносить її чоловік (сміється. – Авт.) Моя мати була істориком. На жаль, вона померла у 2017-му році, для мене це була величезна втрата. Мама – історик, професійно займалася збором матеріалів усної історії щодо міста Седнів, у нас вдома є маленький архів. Прикро, що мати пішла з життя дуже рано, адже тільки вона володіла чималою кількістю інформації та усної історії. Я отримав лише коротенькі записи, які мені ще треба дешифрувати, наразі не знайшов на це часу.

— Ви знаєте німецьку мову? 

— Скажімо так, мову я знаю, але не скажу, що великий гуру її застосування. Тим паче, моя німецька – діалектна, і я ще нею повністю не оволодів. Бо вона досить таки специфічна, не кожен німець зрозуміє. Розкажіть про своє навчання: шкільні роки, університет… Я навчався у 3-й школі міста Чернігова. Відверто кажучи, ця школа і була тим майданчиком, завдяки якому я зміг себе реалізувати і як екскурсовод ще в шкільні роки. Після завершення школи у 2010 році вирішив отримати сертифікат екскурсовода у Чернігівському інституті економіки та управління. А тоді не допускали на навчання без вищої освіти. Але оскільки я вже повноцінно проводив екскурсії, то керівництво заплющило очі на факт, що в мене ще її не було, і допустило на навчання до цих курсів. Тоді я став одним із наймолодших учнів і сертифікованих екскурсоводів міста.

Що стосується вишів, то мав кілька варіантів: я в шкільні роки не думав навіть про історію, це завжди для мене було хобі, а екскурсійна справа тим паче. Я планував йти в напрямі астрономії, хотів вступати до Харківського аерокосмічного інституту, проте дуже серйозне навчання в школі мене втомило і я захотів відпочити, тому вступив до Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського. До цього інституту я ходив з 9-го класу, тому був уже знайомий з програмою усього першого курсу, тож для мене під час навчання взагалі не було проблемою готувати семінари, бо я їх знав наперед. І досі я ще ніяк не розпрощаюсь із цим закладом, нині працюю у відділі міжнародних зв’язків університету, а також закінчив тут торік аспірантуру. Зараз планую захистити свою дисертацію. І тоді це вже буде гран-фінал мого великого шляху історією, або ж, можливо, ще буде докторська.

— Екскурсії ви проводите як хобі? 

— Вірно, я екскурсії почав водити з 5 років, це було більше пародією на них. Але оскільки я жив у Седневі, біля Георгіївської церкви (там, де знімали фільм «Вій») і до реставрації було дуже тяжко туди добратися та знайти ту маленьку стежинку. Якщо туристи не знаходили дороги і бачили дітей, то завжди питали, як дійти, тоді я казав: «Ідіть за мною» – і вів гостей через свій город. А поки вів, то намагався розповісти їм історії, які мені розказувала мати. І мені сподобалося, що люди приємно реагують. Одного разу до нас завітала знімальна група телеканалу «Інтер». Відзняла сюжет і підписала мене маленьким екскурсоводом. І я сказав – це моє.

— Коли вже почали часто проводити екскурсії в Чернігові? 

— Зі шкільних років, тоді вже почав до історії ставитися досить серйозно. Полюбляв книжки, для мене велике значення мала література авторства Герарда Кузнєцова. Він подавав історію Чернігова у вигляді легенд. Я вважаю його одним зі своїх вчителів. Але тоді я ще проводив такі офіційні екскурсії, намагався тримати марку. Жодних сміховинок не було, виключно фактаж. Однак із роками просто почав помічати, наскільки важко утримувати увагу людей, від звичайної екскурсії слухачі втомлюються і їм потрібна якась розвага. Я почав експериментувати та подавати історичні факти у вигляді жартів. Зараз уже це основне. Я завжди кажу, що професійних екскурсоводів багато і з ними конкурувати я не хочу. Але я чудово розумію, що ніша саме розважальної екскурсії ще не заповнена. І я подаю якісний матеріал, хоч і жартома. Тому я завжди кажу своїм слухачам, що сьогодні я в ролі митця, й починаю свою екскурсію. 

— Ви вже відчуваєте, що популярність збільшилася? 

— Популярність я відчув через два дні після того, як кусочок відео потрапив у Facebook. Я про нього взагалі не знав. Я людина трішки асоціальна, й у соцмережах мав сторінку, яку завела та вела моя дружина. Уявіть собі, до подій на цій сторінці було підписників людей триста, які додавалися зазвичай після екскурсій. Я сторінку ніяк не рекламував. І зненацька дружина мені каже, що щось трапилось і на цю сторінку за день підписалися більше тисячі людей. Починають надходити повідомлення з подякою, з побажаннями, з пропозиціями та проханнями про екскурсії. І я до цього був абсолютно не готовий, бо в мене робота і дисертація, та й взагалі наукова діяльність. І мені зараз доводиться з усім цим розбиратися. 

— Уже був вихід у ефір на «1+1». Звертаються ще якісь центральні канали? 

— Дякувати Богу, що поки тільки «плюси». Але також мене запросили на перемовини щодо якогось проекту на СТБ – чи то історичного серіалу, чи то ще чогось. Поїду – дізнаюся. Кілька років тому була передача одного з режисерів «Орла і Решки» Євгенія Синельникова, він робив у YouTube свою програму, яка вийшла на YouTube-каналі «Орла и Решки» під назвою «Дома лучше». І так, я брав участь. Приємно було, що звернули увагу люди, які вже є відомими особистостями.

— Чи є у вас ще якесь хобі? Вистачає часу? 

— Відверто скажу, що хобі, яким я займаюся постійно, – це екскурсійна справа, також ще читання. Паралельно з прочитанням наукової літератури ще цікавлюся сучасними класиками. Колись займався бджолярством, це було самостійне рішення завести пасіку, тримав її, допоки в один день мої два вулики не перезимували і після того вже якось не мав жодної весни, щоб відновити. Крім того, я ще займаюся генеалогічними розвідками, і пошуком людей-седнівців, які загинули в роки Другої Світової війни. Який парадокс: німець займається пошуком долі та де поховані люди, які зникли безвісти. 

-У вас запланована безкоштовна екскурсія 25 серпня, не боїтеся навали людей? Як даватимете собі раду? Чи можлива екскурсія за таких умов? 

— Так, це щось мені нагадує наші перші екскурсії анімаційні, які ми влаштовували з Оленою Костирко. Але у нас є гучномовець, хоч я його і не люблю, однак доведеться використовувати. А також ми робимо безкоштовну екскурсію в Любечі 17 серпня, о 10-й годині, під час відкриття фестивалю «Київська Русь». Це унікальний досвід для мене і команди, бо ми там ще жодного разу не бували як екскурсоводи.

Спілкувалась Наталі Солодовник

Джерело: cheline.com.ua