Підвал. Місце, яке в моменти найжахливіших обстрілів Чернігова давало містянам хоча б краплю душевного спокою. Та чи всі мали можливість спуститися у власний підвал?

«У період активних бойових дій я завзято волонтерив і бачив, у якому стані сховища та бомбосховища, і я знав, що тут є гарне бомбосховище, тому що з балансоутримувачем цього бомбосховища я підтримую тісні дружні стосунки, і він теж сюди приїжджав, він до мене звертався, він пустив людей. Балансоутримувач забезпечував їх водою, електрогенератором, тут усім забезпечив за власний кошт. Ми забезпечували їх харчами, карематами, татамі, щоб люди могли спати на них», — Олександр Маркін – тренер-викладач із дзюдо, волонтер.

Та якщо це бомбосховище було в придатному стані, то більшість інших укриттів міста Олександра лякали.

«А інші підвали, по яких я їздив, були в жахливому стані. Люди спали де хто міг, деякі – на мішках із картоплею, багато людей помирали в сховищах, тобто лежить там бабуся, я їй харчі привіз, спустився до неї, погодували. А через 3-4 дні її нема. Жахливі умови, немає вентиляції», — Олександр Маркін – тренер-викладач із дзюдо, волонтер.

Надивившись удосталь жахів чернігівських сховищ, Олександр вирішив узяти ініціативу в свої руки. Чоловік зібрав невелику команду з хлопчаків, яких він тренує, і запропонував їм разом облаштувати одне з бомбосховищ Чернігова. Одним із тих, хто погодився, був і Ільяс.

«Виникла ініціатива так: ми були на тренуванні, до нас підходить наш тренер, Олександр Анатолійович, і каже: хлопці, треба допомогти прибрати в підвалі. Ми погодилися, тому що самі розуміємо, яка зараз ситуація в країні, що треба допомагати. Розуміємо, який підвал, якщо там старенькі дідусі й бабусі, то вони просто фізично не можуть собі його облаштувати, тому такі молоді хлопці, як ми, повинні допомагати», — Ільяс Кривоберець – учасник прибирання.

Спустившись у сховище, ми бачимо результат титанічної праці хлопців. Те, що тут було до цього, можемо лише уявляти з їхніх слів.

«Було дуже багато сміття, багато матраців брудних, не було світла зовсім-зовсім. Ми прийшли, побачили, що це жах. Побачили, що нам 100% потрібно було допомогти цим людям», — Ільяс Кривоберець – учасник прибирання.

Плани з облаштування глобальні: у сховищі є свердловина з артезіанською водою – її треба прочистити, закупити автономне електрообладнання, встановити санвузли. Основну роботу з прибирання хлопці вже виконали. Також команді вдалося «освітлити» приміщення.

«Я попрохав одного з батьків, бо коли ми сюди зайшли, то була обірвана проводка, кабелі, розетки. Тобто тут світла не було. Один із батьків – електрик, і я попросив: якщо можете – допоможіть. Він одразу погодився й усе це приміщення привів до ладу. Безкоштовно. Я оплатив матеріали, а він усе зробив», — Олександр Маркін – тренер-викладач із дзюдо, волонтер.

Отримуйте і читайте новини ще оперативніше! ПІДПИСУЙТЕСЬ на наш Telegram!

Приклад Олександра та його вихованців укотре підтверджує, що все лише в наших руках. І ніхто не здатен допомогти нам настільки якісно, як ми хочемо та можемо зробити це власноруч.

«Хочеться, щоб інші теж долучалися і в своїх підвалах робили сховища, і розуміли, що ця ініціатива має від них надходити», — Олександр Маркін – тренер-викладач із дзюдо, волонтер.

Журналіст Таліна Тарасенко

Оператор Сергій Бутько

Чeline