Нагадаємо! Вийшов черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат міста Ніжина на 2020 рік », який випускає Ніжинська центральна міська бібліотека ім. М.В. Гоголя. Календар-щорічник є своєрідною енциклопедією життя міста, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т. ч. мало досліджені.

235 років тому народився Антон Лукіянович Анджейовський (Андржейовський; польск. Antoni Andrzejowski, літературний псевдонім «Stary Detiuk») (1785–1868), ботанік, зоолог, письменник.

Професор природничих наук Ніжинського ліцею кн. Безбородька (1839–1841).

Член-кореспондент Одеського товариства сільського господарства Південної Росії і член Французького зоологічного товариства. Засновник сучасної палеолітичної школи в Україні. Основоположник палеонтологічних досліджень в Україні. Польові експедиції, присвячені збору та обробці переважно міоценової фауни й флори та мінералів і гірських порід території колишніх Подільської, Катеринославської та Херсонської губерній, а також вивченню геологічної будови західної частини України. Геологічний опис Волині й Поділля на початку XIX століття та палеонтологічне визначення зберегли у ряді випадків його авторство й нині.

Автор історичних повістей «Сини Владислава Германа», «Добислав», «Ramoty Starego Detiuka o Wołyniu».

1 – 85 років тому народився Владислав Миколайович Гладилін (1935–2015), археолог.

Завідувач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин НДУ ім. Миколи Гоголя (2008–2015).

Випускник Київського університету ім. Т.Г. Шевченка (1959). Доктор історичних наук (1989), професор. Завідувач Археологічного музею Інституту археології НАНУ (1973–1992). Засновник сучасної палеолітичної школи в Україні. Очолював Закарпатську палеолітичну експедицію (1969–1992). Відкрив (1974) та дослідив палеолітичну пам’ятку Королево в Закарпатті, що стало подією світового значення. Провідний науковий співробітник Інституту археології (1996–2000). Проводив археологічні дослідження в Донбасі.

Вибрані праці: Відкриття мустьєрської стоянки (Антонівка) на Донеччині // Археологія. – 1966. – Т. 20; До питання про час і шляхи первісного заселення людиною території України // УІЖ. – 1969. – №1; Проблемы раннего палеолита Восточной Европы. – К., 1976; Принципы и критерии локального подразделения раннего палеолита // Первобытная археология – поиски и находки. – К., 1980; Ранний палеолит // Археология УССР. – Т. 1. К., 1985; On the Pre-Oldowan development stage of the Society // Anthropologie. – 1987. – №25 (3); Что же такое «техника левалпуа»? // Каменный век: памятники, методика, проблемы. – К., 1989; The Korolevo Palaeolithic site: research methods, stratigraphy // Anthropologie. – 1989. – №27 (2/3); Найдавніше населення на території України // Давня історія України. – Т. 1. – К., 1997; Ашель Центральной Европы. – К., 1990 (у співавт.).

9 (28 липня за ст. ст.) – 190 років тому народився Пармен Петрович Забіла (Забелло) (1830–1917), скульптор.

Уродженець с. Монастирище Ніжинського повіту (нині Ічнянського району). Автор пам’ятника Миколі Гоголю у Ніжині (1881).

Академік Санкт-Петербурзької Академії мистецтв (1869). Працював у жанрах скульптурного портрета і монументальної скульптури. Основні твори: погруддя

Т. Шевченка (1869, 1872 – у Чернігові), М. Ге (1873), І. Тургенєва (1878), М. Некрасова (1878), В. Боровиковського (1879), М. Салтикова-Щедріна (1879). Підготував проекти пам’ятників О. Герцену в Ніцці (1872, Франція), О. Пушкіну в Москві (1873),

М. Ломоносову в Санкт-Петербурзі (1892) та ін.

9 (28 липня за ст. ст.) – 210 років тому народився Аполлон Миколайович Мокрицький (1810–1870), живописець і педагог.

Портрет дружини. авт. Мокрицький

Портрет дружини. авт. Мокрицький

Випускник Ніжинської Гімназії вищих наук кн. Безбородька (1830). Тут також навчалися його три брати – Петро (1816 p.н.), Андрій (1817 р.н.) і Олександр

(1819 р.н.). Шкільний товариш М. Гоголя, Н. Кукольника, О. Данилевського.

Академік Імператорської Санкт-Петербурзької Академії мистецтв (1849). Учень Карла Брюллова та Олексія Венеціанова. Під час навчання в Академії нагороджений медалями Академії мистецтв: мала срібна медаль (1835) за «Портрет, писаний з натури», мала срібна (1836), велика срібна (1838) за картину «Святий Себастьян» і «Портрет академіка Епінгера», мала золота медаль (1839) за картину «Римлянка, що годує грудьми батька» і отримав звання вільного художника. Професор живопису (1851). Працював у жанрі портрету, пейзажу тощо. Написав портрети М. Гоголя, Є. Гребінки, О. Кольцова. Приймав активну участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва.

Його учнями були видатні російські живописці В.Г. Перов (1834–1882) та І.І. Шишкін (1832–1898).

16 – 170 років тому народився Сергій Миколайович Жданов (1850–1903), філолог-еллініст.

Екстраординарний професор НІФІ кн. Безбородька (1880), ординарний професор (1881). Помер у Ніжині.

Випускник С. -Петербурзького історико-філологічного інституту (1871). Доктор грецької словесності (1889). Дійсний статський радник (1898). Нагороджений орденами

Св. Станіслава 2 ступ. (1884), Св. Анни 2 ступ. (1879), Св. Анни 3 ступ.

Вибрані праці: Наши учебники греческой грамматики. – К. : Унив. тип., 1874; К учению о греческом ударении. – СПб. : тип. Имп. Акад. наук, 1878; Грамматические наблюдения: К учению о грамматическом роде в греческом языке, особенно языке древнейшей поэзии. – М. : Унив. тип., 1889; Грамматические наблюдения и критически-экзегетические заметки. – М. : тип. Моск. ун-та и К.Н. Могилевского, 1889; Homerica. – Нежин : типо-лит. М.В. Глейзера, 1900.

16 – 155 років тому засновано (1865) у Ніжині жіночий пансіон Лідії Олександрівни Даніч.

18 – 150 років тому народився Костянтин Васильович Харлампович (1870–1932), історик, краєзнавець.

Проживав у Ніжині, займався науковою роботою, зокрема, досліджував архів Ніжинського грецького братства та магістрату (1928–1931). У 1929 р. вийшла перша частина його фундаментального дослідження «Нарис з історії грецької колонії XVII–XVIII ст. в Ніжині» (ЗІФВ ВУ АН, XXIV, 1929).

Доктор церковної історії (1914). Член-кореспондент Російської АН (1916). Академік Української АН (з 1919 року; у 1928 року позбавлений звання академіка УАН). Член Товариства археології, історії, етнографії при Казанському університеті (з 1899 р., у 1922–1924 рр. – голова), Товариства історії та старожитностей при Московському університеті (1913), Товариства шанувальників старовинної письменності (1914), Володимирської вченої архівної комісії (1914), Московського церковно-археологічного товариства (1918), Товариства вивчення місцевого краю Чуваської автономної області (1922), Центрального бюро краєзнавства (1923).

Автор близько 250 праць з історії православної церкви, краєзнавства, історії освіти та культури.

Вибрані праці: Западнорусские православные братства и их просветительская деятельность в конце XVI и начале XVII в. // Христианское чтение. – 1899. – Ч. 1. – №3. – С. 479–494; К вопросу о просвещении на Руси в домонгольский период. – Львов : Галицко-русская матица, 1902; К вопросу о начале христианства в Херсонесе Таврическом // Христианское чтение. – 1908; О молитвах преподобного Феодосия Печерского. – СПб. : Тип. Имп. Акад. наук, 1912; Афиноген Крыжановский (Из истории культурных влияний Западной России на Восток в XVII в.) // Сборник статей в честь Д. М. Корсакова. – Казань, 1913; Архівна спадщина Ніжинських греків // Архівна справа. – Кн. 9–10. – Харків, 1929; До історії національних меншостей на Україні. Грецькі колонії в Ніжині (XVII–XVIII ст.). – Нарис V. Ніжинські греки й торгівля // Записки Історико-філологічного товариства А. Білецького. – К., 2000. – Вип. III.

19 (7 серпня за ст. ст.) – 155 років тому народився Олександр Никифорович Малинка (криптонім «А.М.») (1865–1941), етнограф, фольклорист, педагог. Уродженець с. Мрин Ніжинського повіту (нині Носівського району).

Випускник НІФІ кн. Безбородька (1890).

Дійсний член Етнографічної комісії ВУАН. Голова Ради ВУАН (1928). Член Імператорського товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті. Досліджував звичаєву обрядовість. Удостоєний премії

ім. М. Гоголя Російської АН за роботу «Сборник материалов по малорусскому фольклору (Черниговской, Волынской, Полтавской и некоторых др. губерний)» надруковану Чернігівським земством 1902 р. . Нагороджений орденом Св. Станіслава 3 ступ. Похований у Києві.

Вибрані праці: Особенности говора м. Мрина Неженского уезда Черниговской губернии. – К., 1891; Живой вертеп // Этногр. обозрение. – 1897. – №4; Малорусское веселье. Обряды и песни Полтавской губернии. – СПб, 1898; К истории народного театра. – М., 1898; Обряды и песни Харьковской губернии, Ахтырского уезда // Этногр. обозрение. – 1898. – №4; Родины и крестины : Описание обрядов м. Мрина Неженского уезда. – К., 1898; Писанки и крашанки // Этногр. обозрение. – 1899. – №1–2; Кобзари и лирники Терентий Пархоменко, Никифор Дудка и Алексей Побегайло. – Чернігів., 1903.

20 (8 серпня за ст. ст.) – 145 років тому народився Олександр Федорович Музиченко (1875–1940), педагог, методист, історик педагогіки, вчений-філолог.

Випускник НІФІ кн. Безбородька (1900). Викладач педагогіки та психології (1908–1910) НІФІ кн. Безбородька. Вчений секретар інституту, голова наглядової ради Ніжинської жіночої гімназії Г.Ф. Крестинської. 1909 року за рішенням Конференції НІФІ, були опубліковані його наукові роботи: «Этика как основа педагогики», «Монизм и школа», «Реформа среднего образования в Германии».

Удосконалював знання у Йенському університеті (Німеччина). Досліджував і вивчав педагогічний досвід провідних країн Західної Європи та Америки. Перший директор Педагогічного музею у Києві. Генеральний інструктор Генерального секретаріату освіти (1917). Керівник секції вищої школи Науково-педагогічної комісії ВУАН. Відомий як методист-практик початкової школи. Автор багатьох праць з історії і теорії педагогіки.

Вибрані праці: Творчество учеников земских школ. – Одесса, 1903; История поселения и фонетические особенности говоров Крымских болгар. – СПб., 1907; Философско-педагогическая мысль и школьная практика в современной Германии // Изв. ист. -филол. ин-та князя Безбородько в Нежине. – 1909. – Т. 24; Воспитывающее влияние. – К., 1916; Сучасні педагогічні течії в Західній Європі і Америці. – К., 1919; Буквар. – К., 1933 (співавт.); Історія, етнографія та народна творчість кримських болгар. – Сімферополь, 2004; Краєзнавство в комплексних програмах та його метода. – Ніжин : МІЛАНІК, 2007.

22 – 180 років тому засновано (1840) Ніжинську класичну чоловічу гімназію при Юридичному ліцеї кн. Безбородька.

Випускники гімназії: вчитель академіка І.В. Курчатова російський професор електроніки С.М. Усатий, академік О.О. Богомолець, академік В.В. Різниченко, літературознавець В.В. Данилов, професор, заслужений діяч науки Ф.Я. Примак, художник М.С. Самокиш, заслужений артист України А.Ф. Проценко, заслужений артист України

С.В. Вільконський, почесний громадянин Ніжина, засновник музею «Поштова станція» О.М. Лазаренко.

22 (9 серпня за ст. ст.) – 110 років тому народився Ісаак Петрович Шмарук (1910–1986), кінорежисер.

Уродженець Ніжина.

Випускник Київського кіноінституту (1934). Член Спілки кінематографістів України. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів (з 1935 р.). Був асистентом режисера у стрічках: «Полум’я гір» (1931), «Щорс» (1939), «Роки молодії» (1941), «Третій удар» (1948). Учасник Другої світової війни.

Режисер документального фільму «У південних степах» (1951); художніх кінокартин: «Украдене щастя» (1952, у співавт.), «Доля Марини» (1953, у співавт. з Віктором Івченко), «Сейм виходить з берегів» (1962, за повістю чернігівського письменника

В.К. Москальця), «Мир хатам, війна палацам» (1970, т/ф), «Віра, Надія, Любов» (1972, т/ф), «Друге дихання» (1974 т/ф), «Голубі блискавки» (1978), «Стратити немає можливості» (1982) та ін.

23 (10 серпня за ст. ст.) – 120 років тому народилася Анжеліна Болеславівна Лучицька (1900–1987), актриса, громадська діячка.

Актриса Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського (1938–1959). Депутат Ніжинської міської ради депутатів трудящих (1947, 1949, 1953, 1957).

Під час Другої світової війни виступала перед трудовими колективами та військовими у шпиталях, на вокзалах. Заслужена артистка УРСР (1949). Працювала у Чернігівському українському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1959–1963). Зіграла більше 200 ролей. Володіла широким творчим діапазоном створення сценічного образу – від лірико-драматичного до трагічного і комедійного.

Ролі: Наталя («Лимерівна» Панаса Мирного), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Ганна Петрівна, Проня Прокопівна («Не судилось», «За двома зайцями» М. Старицького), Ліда, Наталія Ковшик («Платон Кречет», «Калиновий гай» О. Корнійчука), Леокардія Львівна («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Фрау Мільх («Під Золотим орлом» Я. Галана).

24 (12 серпня за ст. ст.) – 170 років тому народився Олександр Михайлович Богомолець (1850–1935), земський лікар, революціонер-народник.

Уродженець Ніжина. Представник «чернігівської» гілки литовсько-руського роду Богомольців гербу «Помян». Був п’ятою дитиною в сім’ї засідателя Ніжинського повітового суду, титулярного радника Михайла Федоровича Богомольця (1812–1895).

Працював земським лікарем у Вертіївці та Ніжині. 13 січня 1882 року був заарештований у Ніжині і притягнутий до дізнання у справі про 63 осіб, яких звинувачували в організації революційних гуртків в Києві. Висланий під гласний нагляд на 3 роки в Західного Сибіру. Після заслання з розпорядження департаменту поліції від 22 вересня 1890 р. підпорядкований негласному нагляду в Ніжині. Проживав у Ніжині (1892, 1901).

Випускник медичного факультету Київського університету Св. Володимира (1874). Родоначальник всесвітньо відомої української медичної династії Богомольців. Батько президента Академій наук УРСР Олександра Олександровича Богомольця (1881–1946).

25 – 350 років тому народився Іван Петрович Максимович (не пізніше 1670 – 1732), генеральний писар, перекладач, бібліограф, редактор, лексикограф. Уродженець Ніжина.

Був військовим канцеляристом полкової канцелярії Ніжина, де посаду полкового судді займав його дядько Дмитро Максимович.

Племінник митрополита Івана Максимовича (Тобольського). Онук Максима Васильківського (Печерського). Навчався у Києво-Могилянській академії. Був довіреною особою гетьмана Івана Мазепи: за його дорученням їздив до польського короля Авґуста ІІ Сильного (1704). Генеральний писар в уряді гетьмана Пилипа Орлика (з 1710 р.). Займався літературною діяльністю. Завдяки Стефану Яворському став перекладачем у Московській типографії. 1724 року закінчив роботу над латинсько-російським словником для шкільного навчання, який був надрукований до коронації імператриці Катерини I.

30 – 120 років тому народився Осип Миколайович Верховинець (справж. прізв. Костів) (1900–1938), хоровий диригент, педагог.

Викладач німецької мови НДПІ (1930–1937). Брав участь у виставах Ніжинського драматичного театру як актор і художник-декоратор. Керівник студентського хору та хору вчителів.

Випускник Української учительської семінарії в м. Йозефів (Чехія, 1925). Керівник аматорських хорів у Західній Україні (1925–1930). Щоб уникнути арешту, був змушений змінювати прізвище (Галайда, Недоля). Переслідувався польською владою за популяризацію українського пісенного мистецтва. 1937 року заарештований і засуджений до 10 років заслання. Розстріляний за звинуваченням у «японському шпигунстві» (1938). Реабілітований (1956, посмертно).

Брат композитора Василя Верховинця (1880–1938), батько радіожурналістки Галини Верховинець (1931).

30 – 60 років тому народився Анатолій Миронович Вольський (1960), актор.

Випускник Ніжинської ЗОШ №9 (1977), Ніжинського культосвітнього училища.

Заслужений артист України (2008). Народний артист України (2018). Подільська літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2002). Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського (2011).

Ролі: Астров (Чехов «Дядя Ваня»), Михайло (Франко «Украдене щастя»), Фігаро (Бомарше «Одруження Фігаро»), Макмерфі (Кен Кізі «Політ над гніздом зозулі»), Мітч (Теннессі Вільямс «Трамвай «Бажання»), Гнат Карий (Шевченко «Назар Стодоля»), Хіггінс (Бернард Шоу «Моя чарівна леді»).

31 – 30 років тому відкрито (1990) у Ніжині композицію «Вчителька».

Cпоруджено на території НДПІ ім. М.В.Гоголя за ініціативою колишнього ректора НДПІ, академіка Ф.С. Арвата, з нагоди початку нового навчального року.

Скульптор Анатолій Михайлович Гончар, архітектор В’ячеслав Григорович Баранько. Це – перший в Україні пам’ятник Вчительці.

Підготувала Любов Гусєва, провідний бібліограф міської ЦБС

Джерело:Ніжин Сіty