Посеред північних лісів Чернігівщини загубився хутір Привільне. Кілька десятків років тому тут буяло життя – жило близько сотні людей. Нині тут мешкають двоє пенсіонерів. «Медпункт був, школа, ферма, магазин, скотарники, вівчарники. Усе було. Людей було. При мені біля 80 осіб було. Повмирали і все», – розповідає жителька хутора Привільне Галина Погребна. Нині на хуторі, немов примари, стовбичать із півтора десятка напіврозвалених хат. Від школи та магазину залишився тільки фундамент. Озерце майже висохло і все навкруги заросло бур’янами та кущами.

Мобільний зв’язок відсутній – лише в кількох місцях ледь пробивається невеличкий сигнал. Єдині, хто нині живе на хуторі, – подружжя пенсіонерів Погребних. На життя не скаржаться, хоча зізнаються, що хутірські реалії невеселі. Особливо взимку, адже тут ніхто не чистить доріг і хутір надовго залишається ізольованим від навколишнього світу.

«Ця зима була важка. Снігу було багато. Але вода в колодязі з’явилася, бо води навіть не було взагалі», – зауважує жителька хутора Привільне Галина Погребна. Галина Погребна з чоловіком обробляють город, збирають у лісі гриби та ягоди. По хліб, продукти і пенсію їздять із коником до найближчого села, Кучинівки. «Шість кілометрів. А на Низківку 9 чи 12», – говорить жителька хутора Привільне Галина Погребна. Іноді на хуторі з’являються непрохані гості – нишпорять по залишених хатах у пошуках наживи. «По хатах лазять. Замки позривають, повитягують», – розповідає жителька хутора Привільне Галина Погребна.

Хоч хутір Привільне – це малесенька цяточка на карті Сновського району, яка, на жаль, через певний час взагалі зникне, про нього нещодавно почула мало не вся Україна. Кілька років тому сюди приїхав жити дивний чоловік на ім’я Олександр. Він постійно ходив зі зброєю, встановив відеоспостереження за своїм будинком і хоч офіційно ніде не працював, та завжди був при грошах. Йдеться про того самого Олександра, який убив грибника, котрий зайшов буцімто на «заборонену» територію. «Нормальний був. Дружили ми з ним. Приходив. А що з ним трапилося? Перемкнуло щось», – відзначає жителька хутора Привільне Галина Погребна. Зараз чоловік у слідчому ізоляторі, принаймні так кажуть правоохоронці. Але суду досі не було, і невідомо, чи взагалі буде. А будинок Олександра, мабуть, уже назавжди залишився нежилим. Як і десятки інших будинків на хуторі. Що тут зачаровує – то це фантастична природа і тихі особливі романтичні вечори. «Ох, романтика… Ох, романтика», – говорить жителька хутора Привільне Галина Погребна.

Автор — Павло Солодовник

Джерело:  Чeline