Анатолій із села Велика Дорога — господар від Бога. Вдома має велику господарку. Своїми руками помайстрував все у хаті і навколо неї.

До війни запасів у хаті, погребі та хлівах мав стільки, що вистачило б на десяток років. Мабуть саме з цієї причини, орки з перших днів окупації облюбували його, хату, і заселилися в неї цілим табором. А коли вкурили, що в хаті жити небезпечно, почали перебиратися до погреба. Повиносили звідти всі запаси господарів і закрутки, і буряки і картоплю і тушонку. А далі почали тягти з будинку всі теплі речі і одяг, які траплялися під руку — лаштували собі нічліг.

В погребі Анатолія ці нелюди прожили майже місяць. Господарі боялися кидати будинок, тому щодня ходили по власному подвір'ю поратися, як по мінному полю, боячись і вгору зайвий раз глянути.

Коли орки зарізали свиню та почали рубати курей, Анатолій зрозумів, що має рятувати свою єдину годувальницю — корову Майку. Бо у сусідніх дворах корів вже або постріляли, або порізали. Взяв Майку на аркан і пішки повів до Ніжина.

На першому ж блок пості орки розміялися в обличчя і попередили, що живим ані чоловіка, ані його скотину не залишать і розстріляють. Але Анатолій плюнув і пішов, бо мав рятувати годувальницю. 6 годин під обстрілами вів Майку до Ніжина. А там залишив у знайомих і сам повернувся до села.

За місяць селяни натерпілися стільки, що життя не вистачить аби переповісти той жах — щоденні погрози, знущання та мародерства люди і досі не можуть забути. Хтось почав заікатися, хтось жменями ковтає пігулки від серця, чи тиску...

Від сусідніх будинків лишилися лише кістяки, а ось будинок Анатолія дивом вцілів. В ньому потрощені вікна і дірявий дах, але всередині смачно пахне вечерею з печі і запашним чаєм з м'ятою.

83-річна мама Анатолія, Ніна Григорівна читає Біблію, і розповідає, що там сказано — слідом за війною буде голод. Саме його найбільше бояться селяни. Бо вони вже знають що таке залишитися з потолоченими садами і городами, та порожніми погребами і хлівами.

Коли Велику Дорогу звільнили, першого ж дня Анатолій поїхав до Ніжина забирати Майку додому до села. А у єдиної вцілілої свині народилися поросятка.

Родина не натішиться, що вберегла хазяйство! А скільки у Великій Дорозі, селах на Чернігівщині та по всій країні таких хат, куди більше ніколи не повернеться життя...

Yulia Shkurat