Сьогодні освятили оновлений пам’ятник героям Небесної Сотні «Герої не вмирають». На Гоголівській вулиці, яка здавна була пішохідною, зібрався натовп з квітами. Були тут і діти, яких привели вчителі, і працівники відділів виконкому, депутати, міський голова. Загалом, як і завжди на подібних заходах. Але, були тут і родичі загиблих. Люди, в яких Майданівські події та війна на сході України відібрали часточку душі.

Літію розпочали о 12:00. Обідній час. І без того жвава вуличка, перетворилася на потік заклопотано-пробігаючих людей. Усі вони йшли чи їхали на велосипедах прямо перед носами священнослужителів, членів сімей загиблих, АТОвців, дітей з квітами.

Після того, як поспішаючий велосипедист ледь не збив з ніг людину, вулицю спробували перекрити автівкої швидкої допомоги. Допомогло це, чесно кажучи, — ніяк. Перед «швидкою» стали поліціянти. Зівак спиняли та пояснювали, що їздити на велосипеді пішохідною вулицею у такий момент, щонайменше, нетактовно, не по-людськи якось.

Чоловік на велосипеді спинився на вимогу поліцейського. Сподобалось йому це мало. Хвилин 5 розмахував телефоном та щось пояснював.

Матері загиблих хлопців зняли з меморіалу закриваючу плівку. Розпочалася літія.

«Ті, хто проходять мимо, поверніть голови! Бо вони поклали життя за вас. Я не просто так це кажу. Сотні живих проходять мимо сотні мертвих і навіть не піднімають голови. Це дуже прикро і боляче», — промовив до перехожих настоятель Покровської церкви Михаїл Якубів. Відгуку не було. Велосипедисти їхали та пішоходи йшли собі далі. Не повернувши навіть очей у бік пам’ятника.

На літію зібралося чимало люду. Серед них міський голова з заступниками, начальники комунальних підприємств з підлеглими, депутати, помічник-консультант народного депутата Олександра Кодоли Тамара Стратілат, голова ГО «Єдина родина Чернігівщини» Микола Шанський у якого війна в АТО забрала сина. Діти з літніх таборів з вчителями, родичі загиблих, АТОвці, патріоти чи просто небайдужі люди.

У них бринчали сльози на очах. Ніхто б не засумнівався у щирості цих сліз. Бо поки хтось поспішає жити, інший хтось уже все встиг. І втратити, і знайти. Але чи кожен здатен знайти віру, співчуття, гордість за своїх героїв? Знайти змогу у круговерті життя вшанувати та запам’ятати тих, хто не пожалкував для нас найдорожчого?

Біля пам’ятника «Герої не вмирають» щотижня збираються люди. Вони назвалися «Молитовним Майданом» та моляться за мир в Україні. Місцеві активісти та міська рада сприяють встановленню по місту меморіальних дошок з іменами загиблих в АТО. Ніжинські чоловіки полишають свої родини та йдуть на війну з Росією, боронити нашу незалежність та життя. Герої серед нас. А ми хто?

«Сотні живих проходять мимо сотні мертвих», а України — дві, в одному Ніжині.

Ольга Рогачова. Фото автора.

Лунає гімн України. Велосипедисти продовжують рух