Початок навчального року, перший дзвоник не лунав у 32-х школах області. Вони закриті або призупинили свою діяльність. Ще 18 було реорганізовано: тобто була школа I -III ступеню, стала І — ІІ. Причина — нема дітей на селі, нікому заповнювати класи. Журналісти Сівер-центру побували в одній з закритих шкіл і самі побачили, чому її закрили і куди тепер возять тих десятьох школярів, що живуть в селі Задеріївка.ВР_12_09_1606342708-32-49

Вікторія Драгун, учениця 10 класу Ріпкинської школи №2: «До класу я вже звикла. І до вчителів теж, вчителі дуже гарні і клас теж». Що краще: монархія чи республіка? Подумати над цим Вікторія ще матиме час. З мультимедійної дошки на неї дивиться королівська родина Великобританії. Сучасний клас, досвідчений вчитель, шістнадцять однолітків поруч. Вже другий тиждень, як Вікторія звикає до нових умов. Вікторія Драгун: «Моя мета щодо переведення до цієї школи полягає в тому, що я після своєї сільської школи хочу підтягнути деякі предмети, а саме фізику, англійську та математику».

Проста арифметика: було п’ятнадцять, а лишилося десять учнів у звичайній малокомплектній школі. Вікторія та ще чотири хлопці — це була основа єдиного повного класу.

Живуть за деревами, ймовірніше за все, саме звідси пішла назва села Задеріївка. Прикордонний регіон, густий ліс підходить до самої школи. Їй майже піввіку і вперше за цей час тут не лунав перший дзвоник. Заклад закрили, діти пішли навчатися до райцентру. Олександр Полулях, директор Задеріївської школи: «П’ять вчителів і так же ж викладали по декілька предметів. І труд читав, і фізкультуру, і математику. Я заявки ж подавав, ніхто ж не прийде, розумієте».

Рішення Кабміну — не фінансувати з держбюджету школи, в яких менше 25 учнів. Дітей в Задеріївці прописано багато — Чорнобильська зона, а от живуть одиниці, каже Олександр Архипович. Класи в його школі вже давно не наповнювались і більшість учнів були на індивідуальному навчанні. Олександр Полулях: «Дев’ятий клас був п’ять — повний клас, по повній програмі йшли, де чотири учні — група, теж по повній програмі, а інші 1-2-3 учні — по індивідуальній. Для маленьких взагалі 5 годин на тиждень, а з 5 класу – 8».

За таких умов ні про яку якість освіти мова навіть не йде, це вже давно зрозуміли на Чернігівщині. Таких малокомплектних шкіл у нас більше, ніж деінде по Україні. Як експеримент, ще у 2004 році в Ріпках була створена перша опорна школа. Сергій Лебедко, директор Ріпкинської школи №2: «На сьогоднішній день з 16 населених пунктів, чотирма автобусами кожен ранок 104 учні, 33 — початкова ланка, приїжджають у школу».

Цього літа у Ріпкинському районі закрито три школи. З батьками поговорили, дали вибрати, де саме навчатися їх дітям, організували підвіз. Сергій Лебедко: «В цьому році Сиберізька школа прийшла до нас, там її теж реорганізували. У цьому році Петрушанська школа прийшла, Задеріївська школа, сюди з Трудового діти приїхали — теж у цю школу. Гучинська школа — там ще є школа, але діти виказали бажання теж навчатися в цій школі».

З Гучина вже другий рік їздить до Ріпок дев’ятикласниця Марія. Дівчина згідна рано вставати і в будь-яку погоду трястися до школи, аби мати якісну освіту. Марія Грузд, учениця 9-А класу Ріпкинської школи №2: «Я неодноразово чула, що діти з цієї школи перемагають районні та обласні олімпіади, і я вирішила, якщо я сюди прийду, то мені вчителі допоможуть розвинути здібності і дадуть мені потрібний багаж знань, який я буду використовувати в подальшому житті».

Знання за плечима не носити. До плюсів на користь опорної школи освітяни додають: навчання в колективі, наявність групи подовженого дня і цілий перелік гуртків. Діти під наглядом від ранку до вечора. Олена Логінова, вчителька 2-Б класу Ріпкинської школи №2: «Відпочивають, обідають і на групі подовженого дня займаються, або ж у музичну школу йдуть, чи ще якийсь гурток. Тобто час до автобуса у них зайнятий».

Своїх дітей не полишила. Наталія Кучерява — одна з п’яти вчителів Задеріївської школи. Вчителька молода і вже з досвідом. Одна з вимог сільської громади при ліквідації школи — аби їх вчительці дали нове робоче місце. Сьогодні вона викладає у Ріпках і доглядає за дітьми, поки ті не дістануться своїх домівок. У кожному шкільному автобусі обов’язково присутній супроводжуючий. Наталія Кучерява, вчитель української мови Ріпкинської школи №2: «Я отримую за це півставки і також я дітей всіх знаю. І їжджу на роботу і з роботи».

Найновіший з чотирьох у районі автобус, подарований обласною адміністрацією. До нового навчального року районам надали 33 автобуси. Автобуси для освітян — болюче питання. По-перше, їх замало, по-друге, ті, що є, часто не витримують навантаження. Леонід Багмут, начальник відділу освіти Ріпкинської райдержадміністрації: «Як мінімум, ще один новий автобус потрібен і, як мінімум, два треба замінити — 2004 року випуску. Ми підтримували їх життєвий тонус, але, нажаль, часто вони ламаються, вони переповнені на сьогодні». Микола Конопацький, начальник управління освіти і науки облдержадміністрації: «На перше вересня 264 одиниці автобусів шкільних, а є орендовані і інші. Щодня наші автобуси проїздять до 13 тисяч кілометрів по маршруту по підвозу дітей, і в перспективі ми стоїмо за те, щоби опорна школа — це була та, до якої підвозять дітей. Ми свої пропозиції подаємо до Міністерства освіти і науки для того, щоб обговорити це питання, щоб можливо в перспективі були внесені зміни до постанови Кабміну і прирівняти наші заклади, до яких підвозяться діти, до опорних шкіл».

Опорною школою в області воліють вважати ту, яка надає якісну освіту. Таких на Чернігівщині щонайменше 23 — ті, що перемогли в конкурсі на кращу опорну школу Чернігівщини. Їм — фінансова підтримка й нове обладнання.  Головне — створити умови для дітей з Ріпок не гірші за столичні.

І про дві паралелі, яким доведеться перетнутися: створення освітніх округів і реформа з децентралізації. Леонід Багмут: «Розглядали ми можливість наших громад в плані підтримки шкіл. У нас нема таких громад, які могли б забезпечити функціонування школи. Коли стояло питання про ліквідацію навчального закладу на сесії розглядалася можливість в перспективі утримання , аби їх не ліквідували за рахунок громади. Але сільські голови, які були присутні на сесії, їм прямо задавалось питання: ви зможете це зробити? Жоден з них не сказав: я беру, чи громада візьме на себе відповідальність за утримання школи». Микола Конопацький: «Повна мережа опорних шкіл буде створена тоді, коли пройде процес децентралізації, коли об’єднаються повністю громади, коли пройде цей процес. Він має проходити паралельно. Створення громади, громада визначає, яка має бути освітня модель — це опорна школа чи філія, чи будуть підвозити дітей».

Школа — вона для всіх і стосується кожного. Буде спроможна громада — буде і школа.