11 травня Ічнянський районний суд визнав винним 25-річного Івана Пігаля, старшого лейтенанта, інспектора сектора реагування Патрульної поліції Ічнянського райвідділу.

19 січня 2017 року на Водохреще у селі Монастирище Ічнянського району Пігаль їхав на «ВАЗ-2109» і неподалік школи серед білого дня задавив на смерть 10-річного Богдана Нагорного. Дитя прямувало до матері, яка працює у магазині майже навпроти навчального закладу.

Хлоп’я колошматило під машиною, доки вона його тягла. Черепно-мозкова травма, перелом основи черепа, пошкоджений хребет, перебиті руки і ноги. Рюкзак відкинуло далеко від тіла. Висновки експертизи зайняли два абзаци вироку. Страшно читати всі подробиці.

Перед школою знаки. Пішохідний перехід. Діти. Кожен водій має скинути швидкість: раптом зненацька дитина вискочить. Пігаль місцевий, добре знає і про школу, і про знаки. Слідство тривало більше року. Вину водій визнав. Суд виніс вирок — п’ять років тюрми з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Проте тут же застосував амністію, і звільнив поліцейського від відбування призначених основного і додаткового покарання.

Однак суд постановив стягти з Івана Пігаля на користь матері Богдана Юлії Нагорної матеріальну шкоду в розмірі 18 тисяч 514 гривень, моральну 400 тисяч гривень, витрати на правову допомогу дев’ять тисяч гривень. Також на користь держави він має сплатити 9 тисяч 610 гривень за проведення експертиз по справі.

— Вину визнав, та в очі мені так і не глянув. Говорив, дивлячись тільки на суддю, — плаче Юлія Нагорна. — Ніякого покарання фактично йому немає. Служить у поліції. Та що ж це таке? Кожен день бачити, як він ходить зі своєю дитиною по селу, а я свого Богданчика ніколи не пригорну, — найбільший тягар. Щоб поставити сину пам’ятник, я взяла гроші у банку. Банк не буде чекати, доки Пігаль по копійці мені виплачуватиме. Кредит повертати треба.

Амністія, коли вина доведена, загинула дитина, — хіба це справедливо? Рік минув, а я не перестаю плакати. Часто ходжу на кладовище до сина. Ще не визначилася, чи буду подавати апеляцію. Якщо в нашій країні такі закони, залишається сподіватися на суд Божий. Він нікого не омине.

Якщо особа вчинила злочин, хай і ненавмисний, чи має вона моральне право служити у правоохоронному органі? Чи не дискредитує це поліцію?

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №21 (1672), 24 травня 2018 року

Джерело: gorod.cn.ua