Від 6 березня 2003р. наш Славень перестав бути «піснею без слів», як сумно жартували  українці. Справді, музика авторства Михайла Вербицького була затверджена в якості Гімну ще 15 січня 1992р., а от  текст Павла Чубинського обережні українські владці все промовляти вголос побоювалися.

Зрештою, навіть і після затвердження текст Гімну залишився скороченим. Стаття 1 згаданого закону зазначає: «Державним  Гімном  України  є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції: 

«Ще не вмерла України і слава, і воля,

     Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

     Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

     Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. 

     Приспів: 

    Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

    І покажем, що ми, браття, козацького роду».

А може, причина в іншому: навіть цей короткий текст далеко не всі владці спроможні  вивчити напам’ять? Адже часом можна спостерігати кумедну картину, коли котрийся «патріот» у рясно вишитій- гаптованій  сорочці — замість співати,  вслід за виконавцями недоладно плямкає губами.

Однак, поза сумнівом, справжні патріоти України знають наш Гімн від першого до останнього рядочка:

Національний Гімн України 

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

 

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відіб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Слава Україні! Героям слава!

«Рідна країна»

Джерело: ridna.ua