Його рукопис “Відступник” посів перше місце в номінації “Романи”. Розповідає про дохристиянську Русь. Церемонія нагородження пройшла 7 червня у колонній залі Київської міської держадміністрації.

“В книзі описуються події, що передують хрещенню Русі, – розповідає Володимир Ворона. – І якщо в більшості історичних романів головні дійові особи князі, то в моєму романі це прості люди. Коли розібратися, то ми майже нічого не знаємо про їхнє життя, а так хотілося б мати хоч якесь уявлення про це! Саме тому книга має підзаголовок “Роман-подорож у минуле”. Це розповідь, як людина, котра ще в юні літа покинула свій рід і протинялася чверть століття по чужині, повертається назад охрещеною. Інтрига роману закручується стосовно того, як її прийме рід, як вона зживеться з родом.

Ім´я, дане головному героєві при хрещенні, – Паоло, оскільки його хрестили в Ломбардії, на території Італії, куди його занесло. Він був охоронцем купецьких караванів, а потім доля так склалася, що пристав до вікінгів. За походженням був із племені сіверян.

Все це відбувається на тлі річного циклу обрядодій давніх слов´ян. Ми мало що знаємо не лише про побут, але й про світогляд наших далеких пращурів, про їхнє уявлення, що таке добро і зло, про те, чим вони жили. Через це в книзі описується багато різноманітних обрядів, побутових деталей, тонкощі деяких ремесел, тощо.

Під час роботи над романом автор перш за все орієнтувався на наукові дослідження, аніж на стереотипні уявлення про ті часи, що склалися в кожного з художньої прози про Русь.

“Коли читаєш художню літературу – майже одне й те саме: князі, війни. Але варто почитати наукові розвідки, дослідження, яких дуже багато, проте вони чомусь не відомі широкому загалу – от там раптом відкривається такий пласт невідомого! Стільки цікавого і непізнаного, що ти просто диву даєшся, наскільки це захопливо. Саме подробиці з повсякденного життя й намагався передати, а не якісь там безкінечні побоїща. Дарма, що вони жили понад тисячу років назад: вони, по суті, були такими ж людьми, як і ми. Ми практично нічим не змінилися. Завдяки християнству ми певним чином притамували в собі дике звірине нутро. Але варто лише нас вибити з колії, наприклад, почалася в нас війна – і раптом бачимо такі жахи, жорстокості, нелюдськість взагалі. Проте і в хорошому вони були такими самими, як ми. Вони так само кохали, переживали, любили дітей і хвилювалися за них. Вони дуже шанували своїх пращурів, так само, як ми шануємо своїх предків”.

2013-го Володимир Ворона написав повість “Одвічний дух Десни”.

“Писав її з 2009-го, чотири роки, бо не вмію писати швидко. Хотів подати на конкурс“Коронація слова“, але чекати рік, доки триватиме його процедура, не став. Гадав, що одразу ж знайду видавництво, проте відмовили скрізь, бо неформат – кому нині цікава природа? Тоді я почав викладати повість на літературному сайті “Гоголівська академія” – уривками, понад тридцять частин, і він там отримав схвальну оцінку інших авторів. Мене там просто приголубили, сторінок 20 рецензій зберігаю. Тоді вже вирішив, що потрібно братися за роман. Для себе сказав так: “Іду на першу премію Коронації Слова”.

За фахом Володимир Ворона – інженер-будівельник, працював на ГПЗ, зараз на пенсії, невдовзі йому виповниться 62 роки.

“ Що сучасний читач може взяти з цієї книжки? Що треба знати свою історію, пам´ятати своє коріння і любити рідну землю. Повертатися до неї завжди. Єдине, що можу сказати – люди, повертайтесь із чужини додому. І знаходьте себе тут”.

Літературний конкурс “Коронація слова” триває уже 18-й рік поспіль. За цей час конкурс відкрив півтори сотні нових романістів і підсилив відзнаками ще сотню авторів романів, які вже видавалися. Вперше відкриті конкурсом автори видали три сотні романів.

За матеріалами ЗМІ