Кажуть, що «валютою» будь-якого професіоналу – є роки віддані діяльності, і набутий досвід. Та виявляється, найдорожчою «валютою» професіонала є любов до свої роботи, маючи яку, не помічає років, і працюєш собі в задоволення з віддачею для інших.

У свої 30 років хірург  Ніжинської ЦМЛ ім. М. Галицького Мороз Володимир Олександрович  провів понад 1000 операцій, врятував понад 100 життів і віддав 16 років медицині. Саме до дня медичного працівника, який святкують цього року 17 червня вирішили поспілкуватись з цим чудовим лікарем.

Народився Володимир в селі Прохори,  Борзнянського району, а вже останні 8 років проживає в Ніжині, вкладаючи себе у справу всього свого життя – хірургію.

Лікарем бачив себе з дитинства, а в хірургію потрапив випадково

Лікарем бачив себе з дитинства, а от якої спеціальності, вирішив в університеті. Крові, ран, травм, ніколи не боявся, адже в дитячі роки часто заходив на роботу до бабусі, яка пропрацювала все життя в сільській амбулаторії фельдшером-акушером.  Коли ж після 9 класу батьки запитали мене, чи піду я до Конотопського медичного училища, впевнено відповів – так. Тож, з медициною зав’язались стосунки в 14 років. Після закінчення училища 5 місяців працював фельдшером у сільському ФАПі, а потім вступив до Харківського національного медичного університету. Саме там зрозумів, що травматологія це моє. По-перше, викладач цікаво доносив матеріал, а по-друге, мені подобається робота руками. Всі ж інші направлення медицини мені здавались дещо нудними, хоча й важливими для життя людей. По першому розподілу на інтернатуру  був направлений  у відділення травматології, в одній з київських лікарень. В хірургію потрапив же випадково, коли приїхав на інтернатуру  до Ніжина. І хоча перші дрібні операції почав робити в київській лікарні, у Ніжині я зміг розкрити в собі професіонала, адже тут і роботи давали більше, і професіоналів було достатньо для навчання. Тож поставив собі ціль – взяти участь у розвитку ніжинської хірургії, і гадаю, це вдалося. Оперую вже 5 років.

Став першим судинним хірургом в Ніжині

Та абдомінальної (загальної) хірургії для мене видалось замало (авт. посміхається лікар), і я вирішив отримати в Києві другу спеціальність по судинній хірургії. На даний час лікую і судинних хворих  і загально-хірургічних. Звичайно, у Ніжині є хірурги, які можуть зайнятись патологіями  ушкоджень судин, але у них немає відповідного сертифікату, тому зараз ці всі пацієнти на мені. Зараз ми почали виконувати операції, які до цього не робили в Ніжині, а відправляли хворих до обласного центру. Люди з такими проблемами звертаються щоденно. Нажаль, маємо невтішну статистику венозних та артеріальних захворювань.  Це все через харчування, якому люди надають перевагу, вживаючи багаті на холестерин продукти та популярність паління. Як наслідок – атеросклероз, варикозне розширення вен, проблеми з серцем, венозні патології. І нажаль, люди звертаються тоді, коли хвороба досягає «крайньої точки», і вже окрім операції нічого не може допомогти. Тому хочеться звернутись до ніжинців, аби вони відповідальніше ставились до свого здоров’я і вчасно звертались до лікарів.

За останні роки було 3 масивних пошкодження магістральних артерій. Один хворий втрачав руку, через розрив аневризми. Та після операції, раніше хвора рука стала функціонувати краще за здорову.  Дуже запам’ятався хворий з Полтавщини, якому робив операцію на початку цього року.  Молодий 24-річний хлопець мав повне пошкодження судинного пучка правого плеча. Були пошкоджені всі вени, артерії і залишились тільки кістка, м’язи, м’які тканини і нерв. Мене викликали вночі, і я побачив руку, яка була практично вже не життєздатна, адже з моменту травми пройшло 1,5 години. Це забагато. Була масивна кровотеча. Мною був  накладений судинний артеріальний та венозний шви, і рука була врятована. Всього через декілька днів постраждалий поїхав додому для подальшого доліковування з врятованою кінцівкою.  Тромбектомія – діагноз з яким також часто стикаюсь. Це коли відривається тромб, і припиняється кровообіг, унаслідок чого кінцівка відмирає.

Був випадок на початку року, коли звернувся хворий з защемленою грижею, некрозом кишечника, але завдяки вчасному хірургічному втручанню, чоловік був врятований. Нажаль, є багато ампутацій… Їх причиною є діабет та облітеруючий атеросклероз. Це ті випадки, коли люди також звертаються, відчуваючи крайню межу. Все тому, що вчасно не лікуються, адже не дозволяє матеріальний стан. Але ж коли справа доходить до операції, також витрачаються немалі кошти, але при цьому втрачається і кінцівка.

Доводиться обирати: ризик або смерть

Буквально декілька тижнів тому був хворий, який потрапив до лікарні з масивною артеріальною кровотечею стегна. Через те, що було інфікування рани, утворилась газова гангрена, і довелось робити артеріальну реконструкцію. Випадок був дуже складний. У зв’язку з запущеністю стану виникла необхідність  ампутувати кінцівку. Та оскільки чоловік мав дуже низький гемоглобін, був ризик того, що він не переніс би загальний наркоз і велику крововтрату. Тоді, зібравшись з лікарями, все ж таки вирішили ампутувати, хоча ризик був занадто високий. Перед нами був вибір, або втрачаємо пацієнта, або ризикуємо. Обрали останнє. Звичайно було переливання крові. Після операції чоловік отримав нове дихання, і якщо зробить протез, то зможе повноцінно ходити.

Цікава травма була близько двох років назад. У чоловіка була підшкірна екзема після ножових поранень. Він роздувся як шарик, маючи травму легенів. Стояв дренаж, але це не допомагало. Час йшов на хвилини. Ми з колегами  виконали торакотомію – хворий одужав.

Перші судинні операції робив просто руками

Рівень нашого  хірургічного відділення та лікарів практично нічим не відрізняється від обласного, адже все, що робиться там, робиться і тут. Відрізняються лише трохи об’єми. Ми рятуємо важкохворих, коли відлік йде на хвилини. Це і травми грудної порожнини, перфорації живота, розриви паренхіматозних органів.

Намагаємось рости і тягнутись до високого рівня, аби ніжинські пацієнти мали можливість отримати лікування у рідному місті. Проте не все залежить від лікарів. Багато чого залежить від забезпечення.

Коли я приїхав з курсів судинної хірургії, хотів зайнятись лазерною абляцією, (малотравматичне видалення вен). Технічно ми це можемо робити, і потрібно лише придбати портативний УЗІ апарат та лазерний коагулятор. На це потрібно було б виділити близько 250 000 – 300 000 грн., якщо купувати в українських виробників, адже іноземна апаратура коштує більше мільйона.

Коли робив перші судинні операції, деякі інструменти я купував сам особисто, адже лікарня тоді не виділяла. Тож операцію робив практично пальцями, адже то була ювелірна робота. На даний час деякі інструменти придбала лікарня.

Пропонують роботу в обласній лікарні, але поки з ніжинцями

Декілька разів була можливість поїхати в Чернігівську обласну лікарню, в судинне відділення. Та я цього не хочу, так як і ніжинці не гірші люди, яким також потрібна допомога.  Якщо поїду, то Ніжин залишиться без судинного хірурга, і людям знову доведеться лікуватись не в рідному місті, а їхати до обласної лікарні.

Буває працюю по 38 годин без зупинки

Інколи мене питають, чи люблю я цю роботу. Я відповідаю, що звичайно люблю, інакше стільки б не працював. Буває йду вранці на роботу, день працюю, а потім подобове чергування, і виходить робота 38 годин без зупинки. Але цей час іноді не помічаю, особливо в операційній. Це моє, і я не дарма цьому присвятив своє життя повністю.

Марина Волинець

Джерело: Нежатин