Сьогодні динамічно зростає кількість приватних осіб, територіальних громад, представників малого та середнього бізнесу, які бажають впроваджувати зелені проекти, зокрема, у галузі енергоефективності та альтернативної енергетики. Однак, найчастіше, маючи гарну ідею, вони не мають відповідних ресурсів для реалізації подібних ініціатив. Це є однією із причин відставання України від вимоги озеленення громад та енергетики Угоди про Асоціацію. Дана публікація спрямована саме на розкриття 7 головних інструментів щодо залучення фінансових ресурсів до зелених проектів.

Кредит в українському банку

Сьогодні в українському банківському секторі працює декілька фінансових установ, які активно кредитують зелені проекти, створюючи спеціалізовані структурні підрозділи та, навіть, здійснюючи ребрендінг цілого банку. Ліквідність сектору дозволяє із мінімальними ризиками кредитувати невеликих і середніх проектів із використання ВДЕ. Конкурентні переваги таким банкам надають 2 характерні риси: по-перше, спеціалізовані департаменти добре розуміють ринок гарно орієнтуються у законодавстві, яке динамічно трансформується; по-друге, ці банки перетворюються від «грузкої» фінансової машини на мобільні установи, які швидко аналізують пропозиції й так само швидко приймають рішення.

Звичайно, ідеальних ситуацій не буває, — так само і з кредитуванням в українських банківських установах. Головною проблемою є ліміти Національного банку України на розмір кредитного ризику для одного контрагента. Це призводить до того, що банки стають партнерами лише малих та середніх проектів, що, в першу чергу, не відповідає цілям енергостратегії та Угоді про Асоціацію. Ці рамкові документи передбачають стрімке збільшення частки використання ВДЕ у загальному енергобалансі країни. До того ж, українські банки, на привеликий жаль, мають більшу кредитну ставку, ніж європейські.

Крім державного «Укргазбанку», фінансові установи рідко беруть до фінансування нові проекти, частіше, звертаючись до рефінансу вже збудованих генеруючих можливостей. І тут виникає необхідність балансування між мінімізації ризиків банківськими установами та необхідними темпами зростання генеруючих потужностей. І тут виходом може бути підключення страхових компаній з метою мінімізації ризиків фінансування нових об’єктів ВДЕ.

Але ожвавлення вітчизняного фінансового сектору та привертання його увагу до кредитування проектів зеленої енергії – досить вагомий та позитивний крок на шляху до енергонезалежності України.

EPCконтрактор

Цей ефективний та дієвий інструмент в Україні представлений достатньо слабко, хоча широко розповсюджений у країнах ЄС. EPC-контрактор (Engineering, procurement and construction) – компанія, яка реалізує «від А до Я» будівництво електростанцій і повністю бере на себе ризики, які пов’язані зі веденням проекту до його здачі у експлуатацію. Цим самим потенційний кредитор мінімізує власні ризики, а також, може отримати фінансові ресурси на більш вигідних умовах, ніж звичайний кредит, якщо EPC-контрактор має довгу історію та перевірену репутацію серед банківських установ. Крім того, існують варіанти надання контрактору обладнання від виробника зі знижкою, враховуючи довготривале партнерство у реалізації напередодні проектів.

Енергетичні кооперативи

Енергетичні кооперативи є об’єднаннями громадян, підприємств та організацій, метою яких є, як правило, реалізація різноманітних локальних проектів у сфері відновлювальної енергетики. Найчастіше такі об’єднання спрямовують свої зусилля на децентралізоване, екологічне і незалежне від компаній та концернів виробництво енергії. Вони є формою так званої громадської участі/активності, тобто участі громадян у окремих політичних процесах та прийнятті політичних рішень, переважно на регіональному та комунальному рівнях. (за виданням «Енергетичні кооперативи: Досвід Німеччини та Австрії» офісу з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України, 2016).

Європейці вже зрозуміли необхідність переходу на екологічно чисті джерела енергії та нарощують темпи, активно використовуючи при цьому кооперативну форму організації діяльності. Так, у Великобританії функціонує близько 5 тис. кооперативів, задіяних переважно у сонячній та вітрогенерації.

У Німеччині енергетичні кооперативи вже сьогодні стали конкурентами енергетичних холдингів, генеруючи до 30% електроенергії з ВДЕ. Тому, енергопакет «Clean Energy for All Europeans» у країнах ЄС вже лімітує преференції у першочерговому підключенні енергокооперативів до мережі.

Разом з тим, енергетичні кооперативи повинні, в першу чергу задовольнити власні потреби у енергоносії, що виробляють, а надлишок – продати у мережу, використовуючи правила «зеленого тарифу».

Однак, новий етап розвитку енергоринку Європейська Комісія програмує, як перехід від централізованої системи до системи розподіленої генерації. В такій системі енергетичні кооперативи та окремі домогосподарства стають повноправними гравцями енергоринку. Такий крок дозволить Європі збільшити долю енергетичних мікросистем. До того ж, це стане суттєвим поштовхом для інвестування в R&D щодо розробки нових систем генерації, зберігання, розподілення й, головне, SMART-рішень контролю та управління такими енергосистемами. Як наслідок, прогнозується, що енергоринок ЄС стане більш гнучким та зможе швидко реагувати на потреби у пікових споживання, а тарифи стануть амплітудувати між піками споживання та перевиробництва електричної енергії.

Це короткотривала енергетична перспектива енергокооперації в об’єднаній Європі на 10 років, як зазначається у дослідженні CE Delft: до 2030 року кількість домоволодінь та кооперативів, що стануть гравцями енергоринку досягне 50% від всієї кількості населення ЄС. При цьому, внесок кооперативів у генерацію електричної енергії буде становити 20%, порівняно із 9,8% на сьогодні.

Минув рік із створення першого, але, вже не єдиного енергетичного кооперативу в Харківській області. Рік тому, експерти Інституту сталого розвитку вмовляли 20 сільськогосподарських підприємців об’єднатись у кооператив із виробництва біопалива для власних потреб. Для закупівлі обладнання організація мала грант від програми ООН. Пам’ятаючи радянське життя у колгоспах, 8 підприємств відмовилось, залишиось – 12. Сьогодні енергетичний кооператив із 12 представників малого та середнього аграрного бізнесу виробили свої перші 20 тонн дизельного палива, які використали для збору врожаю, а залишку вистачить на проведення посівної.

Проблемою у створенні енергетичних кооперативів є відсутність відповідних норм права, а з іншого боку – ментальність українців із небажання об’єднуватися у кооперативи.

Зелені бонди (Greenbonds)

Почали набувати особливої популярності після Паризької кліматичної конференції та спрямовані на фінансування або ж рефінансування проектів, які пом’якшують вплив на довкілля, в першу чергу, зменшуючи емісію парникових газів.

«Зелені облігації» — боргові інструменти для залучення коштів на проекти розвитку відновлювальної енергетики, енергоефективності та екологічно чистого транспорту. Сукупний обсяг розміщення цих паперів цього року може досягти $200 млрд, а потенційний обсяг ринку. «Зелені» бонди ще тільки знаходяться на шляху до повноцінної інституалізації, хоча ринок зростає дуже активно. У ролі одного з інститутів, що розробляють стандарти для ринку зелених бондів, потенціал якого оцінюється в $100 трильйонів, виступає міжнародна організація Сlimate Bonds Initiative.

При цьому емітентам, які розраховують залучити гроші від інвесторів, слід відразу подумати про дотримання стандартів, які тільки починають впроваджуватися в цій сфері.

Однак, українське нормативно-правове забезпечення зелених проектів потребує суттєвої імплементації до нього елементів використання Green bonds. З іншого боку, держава має два чинниика, які суттєво стримують застосування даного інструменту: відсутність розвиненого фондового ринку та низький суверенний рейтинг.

Міжнародні фінансові інституції (IFI)

В Україні міжнародні фінансові інституції представлені, переважно, фінансовими інституціями групи Світового Банку (IFC, EBRD, EIB, World Bank) та американською Корпорацією закордонних приватних інвестицій (OPIC). Крім того, українськими зеленими проектами зацікавився китайський Комітет із розвитку підприємств за кордоном (CODA) та Китайський Банк розвитку (CDB), які стають важливими гравцями на полі інвестування у проекти ВДЕ, охопивши цього року майже 5% від загальносвітового проектного портфелю.

Позитивною стороною є те, що інвестучи через вітчизняні комерційні банки під гарантії IFI, міжнародні фінансові інституції беруть на себе кредитні ризики проектів. Також, дуже часто, додатково із кредитом, організації надають грант задля експертного супроводження проекту та здійснення його супервізії.

Разом з тим, слід розуміти складні аплікаційні форми, які необхідно заповнити до початку розгляду проекту для фінансування, а потім складний та тривалий процес прийняття рішення щодо ухвалення факту кредитування та його умов.

Гранти від міжнародних донорів

Сьогодні, в Україні працює 62 проекти та програми міжнародної технічної допомоги у галузі енергоефективності та зеленої енергетики. Дуже часто, на конкурсній основі, ці міжнародні інституції надають гранти (безповоротну фінансову допомогу) для енергомодернізації існуючих об’єктів, переважно, соціальної сфери, або створення нових генеруючих потужностей зеленої енергетики, зокрема, з метою газозаміщення.

Реальним кейсом із використанння ресурсів міжнародної технічної допомоги для зелених проектів є – ініціатива «Енергоефективне село», що реалізований Інститутом сталого розвитку. Сьогодні, в рамках проекту створено модель енергодостатнього сільського населеного пункту. На першому етапі, було створено об’єкти місцевої теплоенергетики (2 котельні), які використовують місцеву біомасу, а також тепломодернізацію всіх об’єктів соціальної сфери. На другому, — забезпечено опалення ФАПу тепловим насосом та повна його термомодернізація. На третьому, — освітлено 5 км вулиць, використовуючи світлодіодне освітлення та фотовольтаїчні панелі.

На даний момент, завершено проектні роботи та розпочато будівництво місцевої сонячної електростанції, потужність 1,8 МВт. Найголовніше, що знайдено інвестора для будівництва цього об’єкту зеленої енергетики. І це буде найбільший об’єкт альтернативної енергетики в Харківській області. Отже, «Енергоефективне село» — це зелений проект, який пройшов шлях від малої теплоенергетики до електрогенерації у промислових масштабах.

Подібні проекти можуть бути реалізовані на будь-якій території України, не залежно від географічної прив’язки. Головним стримуючим фактором тут є: по-перше, низький рівень знань та навичок громад щодо складання заявок на отримання грантів; а, по-друге, висока професійна конкуренцій між громадськими організаціями за грантові ресурси.

Експортно-кредитні агентства (ЕКА)

У розвинених країнах одним із ефективних інструментів підтримки економіки є експортно-кредитні агентства (EKA), які уряди спеціально створюють для підтримки та стимулювання експорту, розвитку національного виробництва та підвищення рівня зайнятості населення. Цей інструмент добре працює, коли в країні є конкурентноспроможний виробник обладнання, в такому випадку, ЕКА страхує ризики кредитування на придбання обладнання у локального виробника. І в такому випадку, користь від проекту отримають всі: країна – нові робочі місця та замовлення для свого бізнесу; бізнес (виробник) – реалізовує власну продукцію; банки – покриття кредитних ризиків; а інвестор, власно, отримує обладнання на вигідних умовах, частіше дешевше, ніж імпортувати, які були б неможливі без ЕКА.

Слід зазаначити, що ЕКА ранжують країни від «1» (найвищий рейтинг) до «7» (найнижчий із можливих значень рейтингу). На привеликий жаль, низький рівень — «7» суверенного рейтингу України є значним гальмуючим фактором для розвитку цього інструменту. Саме тому, макроекономічну та політичну ситуацію, більшість європейських експортно-імпортних агентств або обмежили, або, взагалі, закрили ліміти для України.

Кожен із цих інструментів може бути використаний для залучення фінансових ресурсів для впровадження зелених проектів, зокрема, щодо застосування відновлюваних джерел енергії. Кожен із інструментів є робочим і вже імплементовано на території України різними стейкхолдерами.

Станіслав Ігнатьєв,
виконавчий директор Інституту сталого розвитку,
засновник Харківського енергетичного кластеру